Я народився бабиного літа,
Була в Кутисках осінь золота.
Був полудень двадцятого століття,
І було пополудні того дня
суботнього сімнадцятого жовтня
Сади світились – золоті озера,
Світ од війни в тривогах не відчах.
Десь хоронили в Мюнхені Бандеру –
Я тепло ніживсь в перших пелюшках
в суботній день сімнадцятого жовтня.
Раділа Жінка породільним болям
Під музику дитячого плачу.
Молилась втішно і просила долі.
І мій Творець моливу цю почув
в суботній день сімнадцятого жовтня...
Автор: Володимир ДОВГАЛЮК.
с.Кутиски.
