Ти не йди, Поезіє. Без тебе
Я неначе пташка без крила,
Я без тебе – журавель без неба,
І як небо те – без журавля.
Не лишай мене на невідомість,
Я тебе нікуди не пущу,
Сядем, поговоримо натомість.
Ти простиш і я собі прощу.
Ти у мене тиха, не плакатна,
Загадкова, скромна і проста,
Лиш в Тобі живуть ще мама й тато,
Я без Тебе – круглий сирота.
Я тобою признававсь в коханні,
І тобою з Богом говорив,
Ті зелені віршики-зітхання
І молитви щирими творив.
Ти чужа дружина і коханка,
А моїми болями живеш,
Й допоки ще будиш спозаранку,
Й опівночі спати не даєш.
Карбувалась Словом на скрижалях,
Янголом сіяла на плечі,
В дні гіркі жаліла і втішала,
І безжально мучила вночі.
Помолись за мене на світанні,
Свічечку тендітну засвіти,
І коли буду я за світами,
Ти не йди зі мною за світи.
Автор: Володимир ДОВГАЛЮК.
с.Кутиски.
