Зійшлися знов

Леся зустріла свою долю, навчаючись на останніх курсах вишу. Коли проходила практику, познайомилася з інженером підприємства, котрий з дипломом фахівця того ж університету, перший рік уже тут трудився. Сам міський, з інтелігентної сім’ї, одинак. Романтичні побачення переросли у палке кохання. Для сільської дівчини надмірна увага, відвідування кінотеатрів, ресторанів тощо були захоплюючі та зворушливі.

Після кількох місяців зустрічей Роман запропонував Лесі руку і серце. Вона відповіла “так”. Батьків уже поставили перед фактом. Не поскупилися Петренки на пишне весілля. Гості були в основному з їхнього боку і Романові друзі. Від нареченої приїхали батьки.

Поселилися молодята в батьків Романа, у двокімнатній квартирі, одну з яких займали вони. Леся звикала до нового міського життя. Там всім правила мама:

— Синочок, синуля, — все лунало з її вуст.

Сподобалася свекрусі й невістка. Мила, лагідна, покірна. Особливий талант мала до кулінарії. Часто балувала домашніх смачними тортами, різними випічками. Одне, що нервувало Лесю, майже щоденне самовільне “вторгнення” у їхню кімнату. В шафі Тамара Степанівна брала свої речі. Невже не можна перенести їх до себе? Але своє невдоволення не показувала.

Леся народила сина і дочку. Минали роки, так і жили в тісноті. Вже й сина одружили, він винайняв житло окремо. Згодом тішилися онучкою.

І раптом щось пішло не так. Роман став якийсь роздратований, десь зникав. Уже згодом стало відомо, що зачастив до сусідки з іншого під’їзду. Вона була першою любов’ю, і коли її залишив чоловік, Роман поспішив згадати молоді роки. Перебрався до Ірини. А Лесі лишалося подати на розлучення, бо по-іншому не могла. Хотілося швидко покинути цей будинок. За допомогою рідних, знайомих з дочкою поселилася у так званій “гостинці”. З Романом тепер бачилися рідко, з дочкою зустрічався у домовленому місці. У нього ж нова сім’я, виховує ще й чужого сина.

Тріщина життя Лесі перетворилася на рану. В Марти виявили рідкісну хворобу, потрібне дороговартісне лікування. Направду, тут уже “скидалися” всі. Це не завадило дівчині стати дружиною і матір’ю. Її обранець з розумінням поставився до захворювання Марти, бо дуже її кохав. Займався і доглядом за донечкою.

Леся, щоб не тіснити дітей, вирішила залишити їм житло, а сама перебралася у приміське село. На роботу добиралася у переповнених маршрутках. До пізньої ночі затримувалася, бо ще підробляла. Майже усе віддавала дочці на лікування, а сама — як виходило. На вихідні забирала онучку в село, там простір, є де побігати, з’їсти свіжі фрукти, овочі. До пуття довела дім, що винаймала. Ще й хтось підкинув двох кішок, яких прихистила, і ще собаку, який тепер уже був охоронцем обійстя.

І знову в двері постукала біда — захворів на онкологію син. Дружина не стала опікуватися хворим чоловіком — залишила його.

А в Романа теж не склалося життя з Іриною. Вона знайшла собі іншого. На той час уже відійшов у засвіти батько і він знову перебрався до матері, забрали хворого сина. Леся теж його часто навідувала, допомагала коштами. Тепер треба добре “мотатися” — і до себе в село, і в сім’ю до дочки, і до сина. Не знає, де стільки сил бралося. П’ять років боролися з недугою Назара. Та у 35-літньому віці він покинув цей світ. Не витримало серце і літньої свекрухи. Тепер Роман залишився один. Під час останньої зустрічі з Лесею запропонував повернутися назад. Вона пробачила все, бо ж і горе в них одне.

Тепер вони разом. Їх можна побачити і в місті на прогулянці, і на ринку, часто навідуються до місця вічного спочинку Назара. Відлік нового витка уже немолодого життя.

Анастасія ДІДЕНКО.

Про нас Ірина Цигульська

Перевірте також

Північна зірка

  Назар повільно розплющив очі. Яскраві промені сонця, пробившись крізь соснове гілля, доторкнулися до обличчя. …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *