На головну / ПОДІЇ / ЛАНОВЕЧЧИНА / Цей став і дороги часто сняться…

Цей став і дороги часто сняться…

Ці пам’ятні слова з хвилюванням мовив Патріарх УАПЦ Мстислав, коли на початку листопада 1990 року перебував у селі Борсуки

У цій місцевості майбутній Патріарх УАПЦ Мстислав (Степан Скрипник) проживав у 1928-1930 роках, працюючи на відповідальній посаді в Борсуківській ґміні. Разом із дружиною, сином Юрієм і дочкою Тамарою він оселився в подружжя Федора та Ганни Кутранів. Господар був у Скрипника фурманом, а його дружина — кухаркою. Цікаво, що їхнє обійстя межувало з оселею священника церкви святого Миколая Павла Магдича. А через сотню метрів мешкав диякон того ж храму Никонор Лісевич.

Диякон Лісевич народився у Вікнинах Кременецького повіту. Після закінчення духовного училища та однокласної міністеральної школи отримав призначення в Борсуки писарем, пізніше був рукоположений у диякони. Відзначався організаційними здібностями, чудовим голосом, неабияким музичним слухом. Зумів запалити серця селян любов’ю до духовної пісні.

З появою в Борсуках Степана Скрипника церковне життя набуло особливої потужності. Церковний хор збільшився до чотирьох десятків співаків, згуртувавшись у справді міцний колектив, об’єднаний великою спільною справою. За сприяння Скрипника хор виступав не тільки в довколишніх селах, але й за їх межами. Не раз отримував призові місця у конкурсах духовної пісні, в яких брали участь учасники волосних хорів. Засіяні зерна любові до духовних мелодій ще впродовж тривалого часу давали щедрий урожай. Приміром, у 1936-му колектив отримав від Волинської єпархії «благословенну грамоту» за вагомий творчий вклад у розвиток духовної пісні. Поряд з церковним було організовано і сільський хор (за рахунок залучення кращих голосів як із самих борсуківлян, так і жителів сусідніх сіл), без виступів якого не обходилася жодна культурна подія в селі.

Навколо майбутнього патріарха гуртувалися освічені, прогресивні, національно свідомі селяни. Авксентій та Іван Шандруки якраз належали до осередку передової інтелігенції. А центром активної роботи і патріотичного виховання молоді стало товариство «Просвіта». У бібліотеці-читальні з`явилися нові книги українських письменників, видані рідною мовою газети та журнали. Завдяки Степану Скрипнику, як представнику ґміни, вдалося відволікти від «Просвіти» увагу влади, приспати її пильність під час перевірок.

Ці зусилля сприяли пробудженню національної свідомості. Саме в ті часи й мужніли юні просвітяни Тимофій Басюк і Панкрат Трачук, які в роки національно-визвольної боротьби стали відомими командирами УПА, гартували десятки юнаків і юнок на боротьбу з ворогами України.

Майбутній патріарх приятелював із сім’ями багатьох борсуківлян, особливо зблизився з бухгалтером ґміни Авксентієм Шандруком. Сім’ї разом святкували дні народження, відзначали церковні празники, обмінювалися враженнями про події в житті суспільства. Схоже на те, що Степан Скрипник зустрічався із зятем Никонора Лісевича Яковом Водяним — полковником УНР, письменником, громадським діячем. Одружившись у 1925-му з дочкою диякона Анною, Яків певний час мешкав у Борсуках, а пізніше оселився в Катеринбурзі (Катеринівці) Кременецького повіту.

До речі, досі зберігся будинок, де колись була ґміна (а за царизму це було приміщення сільської школи). Реконструйовано й хату Федора Кутраня (господарі відійшли в інші світи, нащадки проживають деін-де). В оселях борсуківлян зберігаються старі фото, де є зображення членів тодішньої ґміни.

Приміщення старої ґміни, де зараз знаходиться їдальня місцевої агрофірми

Тільки немає світлин, на яких майбутній патріарх був би поруч із кимось зі знайомих жителів Борсуків. Річ у тім, що Степан Скрипник остерігався ворогів, жив під прицілом постійної небезпеки, ось і намагався «не світити» місцевих однодумців.

На початку листопада 1990 року Патріарх Мстислав перебував на Тернопіллі. Не обминув і Борсуків. Обійшов навколо церкви (тодішня влада не дозволила її відчинити), вклонився могилі свого товариша Авксентія Шандрука. Проїжджаючи попри ставок, зупинився біля кутка Старшинових, де колись мешкав Іван Шандрук. До нього підійшли кілька жінок. Чи не найсміливіша Раїса Солонина підійшла ближче, привіталася, поцілувала владиці руку. Патріарх наостанок побажав селянам жити в мирі й попросив сповістити родину Шандруків, що могила Павла впорядкована.

Це ще були такі часи, коли мало хто здогадувався, що бачить Патріарха УАПЦ Мстислава. А про генерал-хорунжого УНР Павла Шандрука не знали навіть його родичі. Це з плином літ стало відомо, що в 1979-му поминальну службу під час поховання генерала відправив Мстислав, а покоїться прах лицаря УНР із Борсуків на церковному українському цвинтарі в місті Баунд-Бруст (США).

Хочеться сподіватися, що буде і в Борсуках увінчена пам’ять про велику людину — Патріарха Мстислава.

Григорій ВОЛЯНЮК. с. Борсуки.

Про нас Ірина Цигульська

Перевірте також

Люди-велетні були й на Лановеччині

  У замітці С.Ореховської “Чи будували єгиптяни піраміди?”, надрукованій у “Вільному житті”, йшлося про дослідження …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *