Відвідати святі місця на Кременеччині ми мріяли давно. З великим духовним піднесенням їхали погожого недільного дня на Божу гору.
Найперше попрямували до церквички, що виднілась між кронами дерев. Нашу увагу привернуло незвичне дерево, що своєю кроною нагадувало нерукотворний символ країни – тризуб. У церкві о.Віталій – настоятель Білецької парафії, відслужив подячний молебень за здоров’я прихожан і їхніх рідних, за злагоду в селі, за те, щоб в оселях лунав веселий дитячий сміх, за довгожданий мир в Україні. А мелодійний передзвін підсилював молитву і на душі ставало легко.
Щоб ознайомитись із аскетичним способом життя ченців, які мешкали тут здавна, ми відвідали печери. Ділячись враженнями почутого від екскурсовода, попрямували до криниці, щоб зачерпнути життєдайної, цілющої води. Більшість паломників були вже поважного віку, але почувались бадьорими, наче помолоділими. А ще увага, синівська турбота о.Віталія додавали снаги та енергії. З Божої гори сходили з думкою, що неодмінно повернемося сюди, де був слід від стопи Божої Матері, яка захистила українців від навали турків і татар.
І хоч день вже хилився до вечора, та ще встигли відвідати Почаївську лавру. Додому повертались, коли на небі яснів молодик і безліч зірок сяяло вгорі. Радість переповнювала серця.
Від імені парафіян сіл Білка і Мартишківці – Марія ПЕТРОВСЬКА.
