21 листопада, на престольне свято – сільський празник, великокусківчани чи не вперше за останні декілька років зібралися в місцевому клубі на святковий концерт.
– Це для нас справді свято, бо більше трьох років, відколи існує Борсуківська громада, культурно-масових заходів, фактично, не проводили ніяких, хіба що на пальцях однієї руки можна перерахувати, – каже староста села Петро Бондарець. – Невідомо що тут творилось. Подивіться на фото, – де-монструє світлини, на яких видно повний безлад, все захаращено і розкидано, валяється всілякий непотріб, – хіба це культурний заклад, центр дозвілля молоді? Про які тут культурно-масові заходи можна було вести мову?
Зазначає староста, до утворення громади, куди увійшли Великі Кусківці, все було по-іншому. Адже завклубу працював тут уже більше 15 років. Що змінилося з утворенням громади, ні староста, ні сільчани зрозуміти досі не можуть. Однак, так далі продовжуватись не могло. Мабуть, це зрозумів і сам працівник культури, тому подав заяву на звільнення. А завзяті активісти вирішили допомогти старості села зробити заклад культури місцем дозвілля і відпочинку, де із задоволенням проводитимуть час і молодь, і старше покоління. Левову частку коштів – більше 5 тис.грн на ремонт зібрали велико-кусківчани, їхні добрі наміри підтримало і керівництво громади, виділивши з бюджету ОТГ 3,5 тис.грн.
До слова, Петро Михайлович не приховує свого задоволення завзяттям, з яким взялася працювати новопризначений завклубу Світлана Шевчук. На цій посаді вона всього лиш два місяці, але вже має чимало планів і задумів, один з яких вдалося реалізувати саме на сільський празник. Щоправда, місцевих артистів на сцені не було, але це лише тому, як пояснює пані Світлана, що через ремонтні роботи часу на підготовку не залишилося. Тож цього разу свято велико-кусківчанам влаштували відомі сусіди: народний аматорський обрядово-фольклорний колектив «Борщовецькі молодички» з Борщівки та ансамбль «Лісапетний батальйон» з с.Борсуки. Обидва колективи закохані в українську пісню, із задоволенням дарують своє мистецтво там, де їх радо зустрічають.
– Мало тільки на роботу ходити, гроші заробляти, потрібно ще й працювати, хотіти щось зробити для свого села, – говорить Петро Бондарець. – Шкода, що молодий, завзятий завклубу цього не розумів, але вірю, що Світлана Михайлівна, яка прийшла на його місце, зуміє організувати людей і культура на селі почне розвиватися в новому руслі.
Автор: Олеся МЕЛЬНИЧУК.
