Щоб рабської народ не відав долі,
Вони лягли, мов колоски у полі...
В червневі дні... Квітучі й молоді...
"Та як не ми, – казали, – хто ж тоді?"
І лиш тепер, по плині довгих літ,
Їх імена вертаються у світ.
Та знову проти східної чуми
Лягають вже онуки їх кістьми...
Як і колись, квітучі й молоді,
Говорять: "Як не ми, то хто ж тоді?!"
Автор: Зінаїда ЯЦЮК.
с.Передмірка.
