Кожна людина може діяти як на самозбереження (робити добро), так і на самознищення (робити зло). Протягом тисячоліть накопичувалися знання, необхідні для самозбереження кожної людини, сім’ї, країни, людства. Такі знання дає релігія. Один із прикладів – православна віра. Найвищою цінністю духовної влади є Бог і його творіння, або як говорили наші предки: “Все живе є святе і непорушне”, а тепер – збереження біорізноманіття Землі.
Православну віру сповідувала і моя бабуся – Феодосія Степанівна Кравець (1987 – 1983 рр.), яка в 34 роки залишилася вдовою із чотирма малолітніми дітьми, найменшому було три, а найстаршому – 12. В користуванні сім’ї було близько 3-ох десятин землі (орної, сінокосів, пасовищ), у господарстві – одна пара коней, корова, вівці, свині, птиця, 10 вуликів бджіл. З 1931-го по 1939 роки бабуся не тільки самостійно виховувала дітей, вела підсобне господарство, а й будувала будинок. Голодомору не було, бо Тернопільщина до 1939 року була під Польщею.
Бабуся не вміла ні писати, ні читати, але її знання про самозбереження, а, відповідно, знання неграмотних сільських жителів першої половини ХХ століття може оцінити кожний, хто ознайомиться з її розповідями, народними висловами, запитаннями, висновками.
В кінці 50-х років ХХ ст. на Тернопільщині розпочалися меліоративні роботи. Закінчивши Биківську семирічну школу в 1959 році, я вступив до В.Дедеркальської СШ, віддаль від якої до мого будинку була 6 кілометрів. Для того, щоб легше було добиратися до школи, вирішив під час літніх канікул заробити кошти для купівлі велосипеда на будівництві меліоративного каналу. Екскаваторів на той час було мало. Частину каналів, глибиною до 1,7 м, копали вручну.
Почалися мої перші спілкування на суспільні теми із бабусею. Коли прийшов одного дня з роботи, вона запитала: “Для чого осушують сінокоси, найдорожчі землі?” В мене відразу виникла думка,
як можуть сінокоси бути дорожчими, ніж орні землі. На сінокосах не потрібно було орати, сіяти, а тільки 2 рази в рік урожай збирати (сіно, отаву), а восени ще й тварин випасати.
Одного дня я підмітав у кімнаті (сміттям були частки соломи від солом’яних матраців) і викинув сміття на грядку. Побачивши мої дії, бабуся покликала і попросила, щоб я такого більше не робив, бо землю необхідно оберігати від забруднень, як зіницю ока, тому що вона всьому життя дає і до себе всіх приймає. Мою пропозицію застосувати мінеральні добрива на городі для збільшення врожаю бабуся категорично відкинула, “буде много, но дурного”.
У 1960 році на черговому з’їзді КПРС було проголошено: через 20 років наше покоління буде жити при комунізмі. Бабуся, почувши від мене таку новину і знаючи, що комуністи забороняли учням шкіл ходити до церкви, про закриття окремих церков, зробила висновок: влада “червоного півня” впаде. Цей висновок на той час мені був незрозумілий. Як це комуністична партія – керівна і спрямовуюча сила суспільства – може зруйнувати власну державу – СРСР. Я висловив сумнів, можливо якась інша країна завоює нашу, і почув відповідь: “Ні, сама впаде”.
Розмовляти з бабусею було цікаво. Найчастіше спілкувалися у вихідні після обіду (зранку ходили до церкви). Я намагався зрозуміти суть її висловів. Вперше почув такі поговірки: “все живе є святе і непорушне”, “не обмити лице зранку після сну і не помолитись Богу – це гріх”, “хліб всьому голова, якщо буде хліб, то буде і до хліба”, “болота і ліси притягують дощі”, “померти дурний може, попробуй прожити”, “пусти свиню під стіл – вилізе на стіл” та інші.
Обіцянки, яких не виконували, бабуся коментувала: “Обіцянка-цяцянка, а дурному – радість”. Після таких повчань в мене виникло запитання: “Хто є найнебезпечнішим, найстрашнішим на Землі?”. Зразу одержав відповідь: найстрашнішим на землі є невіруюча людина. Віруюча є та людина, яка не просто ходить до церкви, а виконує Божі заповіді, і додала – пошли дурня молитися, то лоба розіб’є. Чим вища посада невіруючої людини, тим більше вона може зробити зла іншим.
Бабуся просто була справедливою, доброзичливою, терпеливою, працьовитою, в будь-який час могла прийти на допомогу сусідам. Одним із найбільш незрозумілих для мене в той час було її висловлювання: “Прийде час і люди помішаються, не будуть знати, що робити”. Я не міг зрозуміти, як фізично здорові люди не будуть знати, що робити.
Тепер цей висновок мені зрозумілий. Як попередня влада СРСР, так і теперішня державна (світська), відмежувавшись від духовної влади, згідно ст.35 Конституції України “Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви”, знехтували найвищою цінністю – придатним для всього живого на Землі довкіллям і перетворилися у творців блуду, руйнівників власних держав. Найвищою метою світських влад стало: якнайшвидше запустити в космос супутника і відправити туди людину; виготовити найбільш небезпечні види зброї масового знищення і засоби доставки її у будь-яку точку планети; видобути якнайбільшу кількість газу, нафти, вугілля на душу населення; осушити якнайбільше земель у заплавах річок для збільшення площі орних земель; перетворити орні землі у хімічні полігони для виробництва с/г продукції; якнайбільше виготовити або закупити транспортних засобів, виробництво, експлуатація і утилізація яких є одним із найбільших забруднювачів довкілля.
У 2019 р. минає 36 років, як відійшла у вічність бабуся. Але її роздуми над майбуттям стали реальністю.
Володимир КРАВЕЦЬ.
м.Ланівці.
