Миттєвості кудись спішать – цок, цок,
Мов сиплеться із лієчки пісок.
І не спинити, і не повернути –
Лиш відгоміну чути голосок.
А час пливе невтомною рікою...
Не збудувати понад ним місток.
...Та мудра думка стукає в висок:
"Помре зернина – буде колосок!"
Автор: Зінаїда ЯЦЮК.
с.Передмірка.
