Жила одна сім’я. Дітей було багато, а грошей мало. Мати багато працювала. Після роботи готувала, прала, прибирала… Звичайно ж, вона втомлювалася і тому часто кричала на дітей, була невдоволена, скаржилась на життя. Одного разу вона подумала, що недобре так жити. Що діти не винні в тяжкому житті. І вирушила за порадою до мудреця: як стати хорошою матір’ю? З тих пір мати стала зовсім іншою, виглядала щасливою. Хоча грошей в сім’ї не додалося, та й діти не змінилися. Але тепер мама не сварила їх, зате часто посміхалася. Раз на тиждень вона ходила на базар та завжди купувала подарунки дітям. А повернувшись і роздавши гостинці, вона на деякий час закривалася у своїй кімнаті і просила, щоб ніхто її в цей час не турбував.
Дітям було цікаво, що ж робить мама у своїй кімнаті, тож одного разу вони порушили заборону і заглянули до мами. Вона сиділа за столом та … пила чай … з солодкими цукерками!
– Матусю, що ти робиш? А як же ми? – обурено закричали діти.
– Тихо, діти, тихо! – промовила вона. – Не заважайте мені! Я роблю вам щасливу маму!
