icon clock10.06.2020
icon eye460
ПОЕЗІЯ

ЩЕ НЕ ПІЗНО

Що ж ви, хлопці, схилили

     голови,

Сопите кожен в ніздрі свої,

Мов не бачите: хмари над

    мовою

Знов зібралися злі, навісні.

З них проллється не дощ —

     державною

Найменують загарбницьку

     теж;

Уже навіть собаки гавкають,

Що цинічне нахабство — без

     меж.

Оніміли чомусь письменники,

А від них починавсь колись

     Рух;

Розімліли інет-студентики,

У смартфонах заплутавсь їх

     дух.

Невже треба ізнов тлумачити:

За землею — і мові гаплик?

Вона зможе лише заплакати —

Пануватиме ж «русский

      язик».

Наша рідна буде «нарєчієм»,

Якщо змінять про мову закон…

Ще не пізно. Ми — не

     приречені.

Зворушім непокірності кров.

Не кляли щоб нам мудрі

      правнуки

За утрачений нації знак,

Маєм мову свою плекати ми,

Бо без мови народ — юрба.

Богдан МЕЛЬНИЧУК

31.05.2020