Дозвольте собі радіти. Пийте каву за тих, хто не має такої можливості

  Війну неможливо ігнорувати. Вже більше 100 днів ми є свідками жахливих подій, що відбуваються в нашій країні. Постійні стреси, біль та горе. Майже всі українці відчувають це кожного дня. Але коли ми нарешті зможемо дозволити собі радіти?

  «Я не можу дозволити собі радіти, тому що тим я зраджую свою країну і тих, хто бореться за нашу свободу». Багато хто відчуває себе винним за думки і бажання, які пов’язані з тим, що життя продовжується. Але ми не можемо страждати вічно.

  Зараз відбувається тотальне засудження тих, хто намагається жити звичним життям. Наприклад:  ходити на манікюр, викладати фото в соціальних мережах, які зовсім не пов’язані з війною, їсти смачну їжу в кафе, або просто насолоджуватись гарною музикою. Багатьом українцям здається, що вони не мають права приділяти увагу чомусь невоєнному, бо це означає забувати про те, що зараз наші хлопці і дівчата ризикують своїм життям на фронті. Але саме тут варто зрозуміти, що все, що зараз відбувається – заради продовження життя, наповненого щастям, за світле майбутнє.  Треба розуміти, що навіть найпростіші життєві справи і маленькі радості дають можливість жити і справлятись з усім, що навалилося зараз. Психіка повинна відновлюватись, емоційний стан – внормовуватись. А рутина, побутові дрібниці і маленькі радощі – це те, за рахунок чого ми рятуємось від стресу. Не всі люди однакові. Не всі можуть постійно страждати і звинувачувати себе. Навіть наші військові пишуть: «Ми воювали з посмішками та жартами, най так буде і для всіх. Ми не росіяни, щоб робити зі смерті культ». Також дівчина в Твітері поділилась повідомленням свого друга з ЗСУ, який написав: «Ти п’єш каву за тих, хто не може. Бо кількість щастя в світі не має зменшуватись через кляту русню. Шукай свої моменти щастя. Щодня.»

  Життя занадто коротке, щоб витрачати його на біль і страждання. Тому, подбайте про те, щоб у ваших днях завжди була присутня радість та позитивні емоції. Тому що саме сильна і психологічно здорова нація обов’язково переможе.

Яна ВОЗНЮК,

студентка факультету журналістики НУ «Львівська політехніка»