Лановеччина волонтерська з початку повномасштабного вторгнення російських окупантів

  З перших днів війни росії проти України у Ланівцях розгорнули масштабний волонтерський центр. Кожен житель громади намагався долучитися до благородної справи — допомоги військовим. Люди несли продукти, гроші, речі першої необхідності, а охочих плести маскувальні сітки — безліч. У будинку культури було, наче в мурашнику.

Біля приміщення — також чимало бажаючих допомогти розвантажити/завантажити буси чи навіть легкові машини з причепом, якими привозили сюди різне добро. Чимало хлопців підходили й пропонували послуги власним транспортом. Готові були їхати в будь-який напрямок з допомогою захисникам чи жителям міст, які потребували їжі, води, засобів гігієни тощо, перебуваючи під безперервним обстрілом. Водії були настільки мобільними, що, не роздумуючи, одразу погоджувалися на дальні, небезпечні рейси.

  Разом з тим біля військкомату була черга добровольців, готових іти на фронт і захищати Україну від путінських окупантів. Споруджували і блок-пости, де поряд із працівниками поліції й тероборонівцями вартували добровольці. Місцеві підприємці хлопцям постачали гарячі обіди. У місті, в кожному селі господині збиралися і пекли-варили-смажили-готували — кожен хотів бути причетним до наближення Перемоги.

  Українці мобілізувалися. І цим захоплюється весь світ. А роботи у волонтерів не зменшилося. На Лановеччині намагаються задовільняти всі запити військових, передусім — земляків, бо на всі потреби банально не вистачає коштів. А загалом — ніхто не ділить захисників на «своїх» і «чужих». Всі українські! Не всі, хто волонтерить, активні у соцмережах. Але непоказовий фронт дієвої безкорисливості існує! І потужність зробленої роботи колосальна! Бо фото в цьому дописі — це лише маленька частинка важких волонтерських буднів. Величезна вдячність спонсорам, хто декілька років співпрацює з лановецькими волонтерами. Дякуємо і за довіру, бо не всі просять звіту про використання коштів. Хоча це важливо насамперед і самим волонтерам.

  А скільки історій від тих, хто знайшов тимчасовий прихисток у нашому краї! Різні люди. Різні долі. І про це — окремі публікації.

Наталя ГАМЕРА