У народі кажуть: “День починається з ранку, річка — з джерельця”, а життя людини — з народження та дитинства. Давно відгомоніло дитинство, щедре на мамину ласку, нескінченні відкриття світу, але серце свято зберігає далеке відголосся тих щасливих років.
Шкільні роки — маленька безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише раз. Хоч, залишивши стіни нашої школи, ми розійшлися різними дорогами, але всіх єднає одне — трепет любові до такого близького і рідного: школи, шкільного подвір’я, де промайнули найщасливіші наші роки, друзів, вчителів, які відкрили нам двері в доросле життя.
І сьогодні вечір спогадів, теплі обійми, усміхнені обличчя випускників, які з’їхалися на зустріч через пів століття. Хочеться закричати на весь голос: “Зупинися мить, ти прекрасна!” Чим далі від нас шкільні роки, тим теплішими і ціннішими стали спогади про школу. Ніколи не можна забути те, що в житті було вперше. А в школі так багато всього відбувалося вперше: перший клас, перша вчителька, перша п’ятірка, перша двійка, перше побачення, перше кохання, перші мрії…
У пам’яті кожного з нас школа нерозривно пов’язана з вчителем. Ми зберегли, пронесли у пам’яті їхню щиру, мудру науку. З вдячністю згадували своїх наставників Н.М.Левчук, Г.М.Шмир-Ліщук, М.С.Мулярчук, Р.І.Кравчук, Ф.А.Беркету. Доземний уклін і вдячність усім за багаторічну працю, міцного здоров’я, Божого благословіння на многії літа.
Вічно живими, енергійними, добрими, чуйними залишаються в нашій пам’яті вчителі, яких вже немає серед нас: Т.О.Давлюк, М.І.Козак, Г.Я.Черній, О.А.Сеник, А.І.Пукас, О.О.Криворучко, Н.Ф.Новосад, Г.П.Охнівська, В.І.Черній.
У радісні хвилини, як це буває у житті, вплелася й сумна нотка. Не судилося прийти на цю зустріч однокласникам, які рано відійшли у вічність: Л.Калабура, С.Новосад, Г.Охнівський, В.Павлишин, К.Левчук, А Костюк, М.Критюк.
За дружньою розмовою непомітно промайнув вечір-зустріч, але ми домовилися знов зустрітися через п’ять років.
Стефанія КОРОЛЬКОВА, випускниця Ванжулівської школи 1971 року.
