В селі Загірці живе сім’я священника о.Івана Джиджори. Чоловік сам з села Голгоча (Підгаєцький район). Свого часу закінчив Теребовлянське музичне училище культури, згодом Волинську духовну семінарію. В травні 1999 року його висвятили в сан диякона, в серпні — священника. Першою парафією було Черкаське місто Христинівка, де о.Іван прослужив рік. Після того з благословення нині покійного Владики Іова наставлений на парафію сіл Загірці та Михалівка.
Дружина о.Івана, пані Ольга, з якою вчилися в одній школі, займається сьогодні хатніми справами, приділяє більше уваги сім’ї, захоплюється вишивкою хрестиком. Закінчила Харківське медичне училище, працювала в Тернопільській обласній клінічній лікарні, невдовзі в лановецькій — старшою медсестрою. Подружжя виховує двох синів — Івана та Володю.
Змалку батьки намагалися прищепити християнські чесноти хлопцям, виховати добрими і щирими. Обидва сини — гордість сім’ї. Іван закінчує історичний факультет ТНПУ ім.Гнатюка (магістратура), вчиться на державній формі. Володя навчається в ЗУНУ на факультеті фінансів та банківської справи. Хлопці дуже талановиті. Іван має хист до малювання, який проявився ще в школі. Складні картини почав писати з 15-16 років. Любить малювати простим олівцем, а віднедавна — і масляними фарбами. До вподоби йому історична і біблійна тематики. Найбільше подобається творчість російських художників 19 століття. На виконання найскладніших робіт надихнувся саме роботами Карла Брюллова «Останній день Помпеї» та Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Роботи були написанні простим олівцем. Також захоплюється голландськими художниками, зокрема подобається Рембрандт та Ян Вермер. У вільний час малює маленькі портрети філософів та істориків. Батько каже: «Сів, взяв до рук олівець і за пів години все готове». Юнак каже, що це щось більше, ніж хобі. Поєднує його разом з навчанням, але навчанню приділяє значно більше часу.
Любов до малювання перехопив від дідуся, брав з нього приклад. Навчився від нього графити. Прості портрети не графить, а от складні — так, щоб передати точні риси обличчя. В майбутньому разом з дідусем планують написати картину «Медведі в сосновому бору» Івана Шишкіна.
Уже два роки, як хлопці захоплюються ліпленням скульптур. Разом роблять основу-каркас, накидають форму. Роблять це з цементу та сітки. Ділиться Іван: «Побачили в інтернеті, сподобалося, вирішили спробувати, почало виходити, так і захопилися. Головне — бажання та терпіння».
Пані Ольга каже: «Наші хлопці дуже люблять руками щось робити, ніколи не сидять без роботи».
Брати також захоплюються футболом. У вільний час виходять грати на сільське футбольне поле, де разом з друзями ганяють м’яча. Входять до складу загірцівської футбольної команди, їздили на змагання у Ямпіль. Разом з батьком були на матчах Україна — Франція у Києві на НСК Олімпійському та на матчі Україна — Боснія і Герцеговина у Львові. Також хлопці грають настільний теніс. Їздили на змагання у Ланівці, не програли жодної гри. Володя отримав призове місце.
Добре, коли в сім’ї злагода, любов і повага — тоді діти мають хороший приклад. Ось так і в Джиджорів, де талант, працьовитість і людяність вдало поєдналися.
Карина БІЛИК, студентка 2 курсу відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».
