Як приємно зустрічати земляків-воїнів, які приїжджають додому у короткострокові відпустки! Перебуваючи у зонах бойових дій, витримуючи шквали ворожих обстрілів, втрачаючи друзів, отримуючи поранення і лікування в госпіталях – їм вкрай потрібний перепочинок. І за ті короткі 10-12 днів (по-різному) вони, оточені любов’ю, турботою найрідніших людей, ніби повертаються в інший світ, набирають снаги для дальшої боротьби з ворогом.
Батьки, дружини, діти хочуть їх слухати, разом відпочивати, надивитися, намилуватися. Але хлопці прагнуть і погосподарювати. Так Богдан Харчишин із Верещак, який вже знову на Бахмутському напрямку, приїхав саме в гарячу жнивну пору. Тож разом із батьком, братом і сестрою збирав урожай зернових, допомагав підв’язувати малину. Справ було так багато, що за час відпустки не встиг зустрітися з усіма друзями.
Єдине, що принесло велике задоволення – дводенний відпочинок у Кам’янці-Подільському, куди вирушив із коханою дружиною Іриною, з якою поєднали свої долі п’ять місяців тому. Разом споглядали архітектурні, історичні цінності цього міста, насолоджувалися своїм спілкуванням. І зараз рідні чекають на зв’язок із своїм дорогим мисливцем за ворожими «птахами-круками», моляться за його Господній захист.
З великою радістю зустрічали і Євгенія Гребельного. Він разом із дружиною Іриною та донечкою потрапили на ювілейний день народження бабусі Олени Максимівни Демчук, якій виповнилося сто років. Для ювілярки це стало найкращим подарунком. А ще мужнього воїна, який проходив нелегкі випробування в час АТО-ООС, чекала ще одна радісна подія: донечка Ангелінка стала першокласницею. І батько з матусею були поруч на святі Першого дзвоника. Ще кілька днів у колі сім’ї, і знову вирушить Євгеній на захист Вітчизни.
Радісним був День знань і для родини Григорчуків, які з початком широкомасштабного рашистського вторгнення приїхали в Ланівці із Броварів. Олександр Григорчук після поранення проходить реабілітацію – воїн перебував в зоні бойових дій на Луганщині, був поранений під Сватовим, лікувався в госпіталях у Харкові, Полтаві, Хмельницькому. А 1 вересня разом із матір’ю Марією Іванівною прийшов до Лановецької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Юрія Коваля, щоб провести в перший клас донечку Дашу. Старша доня Яна – четвертокласниця. Разом із ними був і син Іван, який навчатиметься у Кременецькому лісотехнічному коледжі, куди поступив.
Воїн Олег Степанушко – із когорти тих, хто був переселений у Ланівці після аварії на Чорнобильській АЕС. Виростав і мужнів у нашому місті. Здобув спеціальність механізатора, працював, створив сім’ю. У лютому 2023 р. призваний до лав ЗСУ. Зарахований до 10-ї ОГШБр «Едельвейс». Більше місяця проходив навчання за кордоном. У складі бригади штурмовиків брав участь у боях біля Краматорська, згодом – на Бахмутському напрямку. Двічі поранений, лікування – у Харкові, Полтаві. Коротка відпустка вдома – для відновлення сил. Радіє, що вже так підросла дочка Cофійка, яку вітав із святом Першого дзвоника. Разом з мамою, дружиною, сестрою молилися у храмі за Господній захист воїнів України, перемогу над ворогом.
Владислав Демчук уперше переступив поріг школи. І цю хвилюючу та водночас радісну подію сина приїхав розділити батько Олександр. Ще до початку великої війни він поїхав у Польщу на заробітки, але після 24 лютого повернувся та пішов захищати Україну. З березня 2022 року призваний до лав ЗСУ, був спочатку на білоруському напрямку, потім на Донеччині, поблизу н.п. Білогорівка. Відпустка для воїна — не лише радість синові і донечці, дружині та друзям, але й значна підмога матері по господарству.
Завдяки ефективній співпраці міського голови Романа Казновецького із Тернопільським регіональним відділенням Асоціації міст України та Німецьким благодійним фондом «Синьо-жовтий хрест», 22 першокласники Лановецької громади отримали рюкзаки, наповнені необхідним шкільним приладдям.
Зокрема мова йде про тих дітей, батьки яких беруть (брали) безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України або загинули.
Марія РОМАНЧУК
