На головну / СТАТТІ / НА ЖИТТЄВИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ

НА ЖИТТЄВИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ

Мариніне щастя і втіха

  Коли одружуються закохані, їм бажають щастя, злагоди, прожити у парі до ста років. Дитина — щастя, яке поведе подружжя по житті, спільні радощі, втіха. Однак, часто-густо реалії зовсім інші. Про сімейну ідилію мріяла й москалівчанка. Але не склалося. Через декілька років чоловік привів собі нову дружину. Ніяк не могла …

Детальніше

Оберіг від Патріарха

  У листопаді 1990 року, перебуваючи на Тернопіллі, глава Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) Мстислав (в миру Степан Скрипник) побував у селі Борсуки. У 1928-1930 роках він тут проживав із сім’єю, працював на відповідальній посаді у місцевій гміні. Зі світлими, незабутніми спогадами побував біля церкви святого Миколая, віддав шану біля …

Детальніше

На честь рятівника

  Цей русявий, із блакитними очима хлопчик чимось особливим не вирізняється з-поміж ровесників. Хіба що іменем своїм. У селі, де проживає, звикли, а от коли їде в автобусі з батьком чи матір’ю, то, зачувши звертання до підлітка, люди озираються, воліють бачити іноземця. (Нашим людям це цікаво).   …Історія з іменем …

Детальніше

“Оздоровилася”… Словом

Неділя. Базарний день. Поглядом зустрічаю знайому, з якою колись працювали в суміжних установах. Вона допомагала дітям торгувати. — О, скільки літ, скільки зим не бачилися. Як життя, здоров’я? — запитую. Підняла голову і почалося: — Яке там здоров’я: і те болить, і те. І почала перераховувати свої болячки. Пігулки, уколи, …

Детальніше

Придане

Макар вибіг із хати, мов ошпарений, і зупинився на подвір’ї. Глянув з горбочка на долину, де за річкою сиротливо тулилося між сусідськими будівлями його колишнє обійстя. Сльози виступали на очах, у грудях шкребло так, що потрібно було відкашлюватись. “У клятої баби щодня в кімнатах повно чаду”, — бурмотів спересердя. Разом …

Детальніше

Самотність

Одиноким, самотнім жінкам присвячую Після вранішньої молитви, звично опираючись на дві палки, Фросина підходить до ліжка біля вікна. Зручно вмощується, як пташка в гнізді, вкриваючи ковдрою зболені ноги. Мружачись, дивиться у вікно. Ще вчора панувала теплінь, а зараз небо затьмарене, сіре. Хоч би навідався Петро, ввімкнув конвектор. Сидячи отак щодня, …

Детальніше

Дивачка

Ксеня ніколи не була заміжньою. Не можна сказати, що невродлива чи ледача, чи щось не так. Господь красу дав і руки роботящі, і душу добру, і вдачу веселу. Так доля склалася. Вивчилася на маляра-штукатура і всю себе віддавала улюбленій роботі. Скільки житлових будинків, різних споруд зведено і облаштовано за її …

Детальніше

На те вона й мати…

Господь вділив Зіні Федорівні довгий життєвий шлях — без малого сотня. Але вона чепка, при розумі, сама себе обійде. Та ще й деколи порається на кухні, поприбирає. І вміє добре “покомандувати”, бо є ким. Дочка доглядає, усі примхи неньки чітко виконує, не хоче засмучувати, хоч інколи в душі сердиться. … …

Детальніше

Зійшлися знов

Леся зустріла свою долю, навчаючись на останніх курсах вишу. Коли проходила практику, познайомилася з інженером підприємства, котрий з дипломом фахівця того ж університету, перший рік уже тут трудився. Сам міський, з інтелігентної сім’ї, одинак. Романтичні побачення переросли у палке кохання. Для сільської дівчини надмірна увага, відвідування кінотеатрів, ресторанів тощо були …

Детальніше

Іменини

У магазині — багатолюдно. Один підбирає той чи інший товар, інший поповнює рахунок мобільного. Зирк — у куточку стоїть знайома одинадцятирічна дівчинка (ровесниця мого правнучка). Спостерігає, як власниця, її мама, обслуговує відвідувачів. Як кажуть, нарешті хмари розійшлися. Аж тут запримітила мама свою доню. — Чого ти хочеш? — запитала. — …

Детальніше