icon clock13.06.2023
icon eye1069
Волонтерство

Майстрині «мереживного пікселю»: у Будинку культури плетуть маскувальні сітки, радо зустрічають військових і їхніх рідних, видають гуманітарну допомогу

  Щодня ми в напрузі – дослухаємося до новин, ловимо кожне слово від офіційних коментаторів, аналізуємо, вдячно зустрічаємо воїнів Збройних Сил, які на короткий час приїжджають додому. Хочемо чути, що московські окупанти тікають з нашої території. Але це залежить від усіх нас…

  Понеділок у волонтерському центрі Будинку культури був переповнений діяльністю. Сюди поспішали жінки-волонтерки, щоб продовжити виплітати маскувальні сітки. Замовлень із фронту багато, тож на заклик приєднатися до постійних учасниць цього процесу – а це наші шановні переселенки з Херсонщини, Донеччини — відгукнулися небайдужі ланівчанки.

Звісно, у кожної в господарстві курчата й каченята, город, в якому треба полоти бур’яни, підгортати картоплю, досаджувати розсаду, але вони щодня приходять і дружно працюють з нитками, тканиною, щоб швидше додати ще один виріб, потрібний захисникам. Так само над цим замовленням працюють і мешканки на вулиці Віктора Стасюка.

На допомогу приходять і працівниці культури. А ще вони роздають гуманітарну допомогу, готуються до благодійних концертів, підтримують бойових дух майстринь “мереживного пікселю”. Саме цього дня їм довелося обслуговувати воїнів та їхніх родичів, які отримували гуманітарну допомогу від Товариства Червоного Хреста.

  Надзвичайно приємно було побачити подружжя Польових із Краснолуки. Андрій вже рік захищає рідну землю від рашистів. І великою радістю для всієї родини було зустріти коханого чоловіка, дорогого батька в рідному домі. Втішався і він дочками, одна з яких опановує фах історика у столичному виші, а друга – випускниця середньої школи. Жаль тільки, що не побуває батько на випускному святі – треба повертатися у військовий підрозділ…

  Іще одну сімейну пару приймали у волонтерському центрі – Андрія та Галину Борковських з Ванжулова. Мужній воїн на короткий час приїхав додому після лікування в госпіталі, де його чекала кохана дружина і двоє донечок, які не могли натішитися батьком. Але за короткий час він знову приєднається до побратимів. Тож всі бажали воїнам Господнього захисту і перемоги над ворогом.

  Ми далеко від районів активних бойових дій. Спокійно спимо, займаємося своїми справами, але, водночас, майже кожна родина старається щось зробити для підтримки наших Збройних Сил. І не розчаровуймося, не розслабляймося, піддаючись часом на ворожу пропаганду.  Просимо мешканців Лановець, хто має можливість, приєднатися до жінок, котрі виготовляють маскувальні сітки в Будинку культури! Виділіть для цього годину-дві, щоб виконати замовлення воїнів, бо сітки — також елемент захисту і збереження їхнього життя. Це підтримка і тих молодих мужніх синів Лановеччини, яких ми зустрічаємо у час коротких відпусток та чекаємо їх повернення здоровими, з перемогою.

  Зараз переживаємо і за долю мешканців південної України, де путінська орда підірвала Каховську греблю і під загрозою опинилися тисячі жителів областей. З нашої громади також відправляють допомогу на Херсонщину. І до зібраних речей, продуктів роблять ланівчани внески на пальне в дорогу. Так в єдності ми переможемо ворога і подолаємо всі виклики жорстокої війни! Разом – до перемоги!

Марія РОМАНЧУК