Головні новини

БЕЗ ЛЮБОВІ – НІЯК

  Скільки себе пам’ятаю – завжди була в центрі уваги ровесників – і в садочку, і в школі. Така “запальничка”, організатор добрих справ і навіть курйозних. У підлітковому віці дружила в основному з хлопцями, грала у футбол, гандбол, бігала.

  Відчувала, що не одному подобалася, але до їхніх почуттів була якась байдужа. Вони – мої друзі. Уже коли навчалася у вузі, сподобався студент зі старшого курсу. Ми з ним разом проводили вільний час. Невдовзі Сергій освідчився в коханні, але відповісти взаємністю не змогла. Навіщо обманювати?

  Літа йшли, закінчила виш, знайшла улюблену роботу. Здавалося б, пора завести сім’ю. Та й батьки почали дорікати:

  – Дивись, твої однолітки уже поодружувалися, дітей понароджували. А ти що, ждеш принца на білому коні?

  Мене це бісило, виникали суперечки. Я – доросла і самій вирішувати, що і як.

  Але якось в кафе, куди зі співробітницями зайшли на каву, познайомилася з симпатичним мужчиною. Як виявилося згодом, він – вдівець, дружина померла від невиліковної хвороби, навіть не встигли дітей завести. Вихованість Максима, культура, манери, надмірна турбота і увага подобалися мені. Подруги заздрили:

  – Оце твій, не упусти!

  Насправді, іскорки, що запалила б моє серце, не відчула. Ну, гарний, добрий, а ще багатий, успішний. На перший погляд, що ще потрібно для подружнього життя? Та для мене цього було замало. Хотіла великого, палкого кохання.

  Обдумавши все та щоб заспокоїти батьків, роди-  ну – вирішили побратися. Переїхала у дім Максима. Там – повна чаша достатку. Налаштовувала себе: звикну, полюблю. Невдовзі відчула, що ношу під серцем дитятко – наше, спільне.

  Після народження Лізоньки всю увагу зосередила на ній. Чоловік був надійною опорою – допомагав до найменших дрібниць. Прожили разом три роки, більше – не змогла. Так і не покохала його. Але дякую Богу, що зустріла Максима, народила доньку, яку люблю понад усе.

  Сподіваюся на своє справжнє жіноче щастя, чекаю отого єдиного, якому скажу: “Я кохаю тебе! Бо без цього почуття – ніяк.”.

Надія.

Перевірте також

Онуки – це неймовірне щастя

Активна, ділова, вмілий організатор, до того ж — красуня. Це про Оксану. Мов плющі вилися …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *