Завиває вітер-буревій…
Важко стогне сад мій біля хати…
Як тобі воюється, солдате,
Там, далеко, на передовій?
Б'ють важкі краплини дощові.
Вітер і не думає стихати.
"Як тобі на варті там стояти?" --
Не вмовкає думка в голові….
Крає небо громовиця-птах…
Страшно навіть в вікна виглядати…
Як тобі сховатися, солдате,
У сирих окопах й бліндажах?
Ти не раз під вогняним дощем
Рахував між вибухами миті…
Сивиною коси твої вкриті,
А в очах -- глибокий біль і щем.
Нас війна втомила? Ти пробач…
Не навчився совістю кривити…
Лиш майбутнє зможе оцінити
Вашу жертву й вічний подвиг ваш…
Автор: Зінаїда ЯЦЮК.
с.Передмірка.
