Осінь в багрянець одягнула
Сади, городи і поля.
Наче полегшено зітхнула
Від зібраних культур земля.
Сиві тумани небо підпирають,
Сонце осіннє часто заступають,
То по землі росою осідають,
З людьми неначе в хованки грають.
Дощі з вітрами скрізь гуляють,
В душі лиш сум-печаль лишають,
Не можуть нас розвеселити,
Примусити себе любити.
Мороз із інеєм на листі,
Немов калина у намисті,
І сонце тепле, чисте,
Іще ясне і променисте.
Гаї завмерли мовчки в тиші,
І лиш гніздяться в межах миші,
Усі пташки вже відлетіли...
...А ми з тобою посивіли
І йдем до вічності несміло...
Автор: Олена ПРИЙМАК.
с.Москалівка.
