— Протягом останніх років Ви були поза політикою, а тепер вирішили повернутися. Чому?
— На Тернопіллі нині створюється укрупнений, так званий Волинський виборчий округ. А ця земля стала рідною для мене, адже вважаю, що там я сформувався, як політик і управлінець.
Коли на хвилі Помаранчевого майдану я у 2005-му очолив Лановецький район, то до влади, гадаю, були дуже завищені вимоги. Навіть було гасло: «Нехай багатий поділиться з бідним». Я ніколи не був багатою людиною, але від своєї зарплати завжди намагався щось відділити, таку своєрідну «десятину» тим, хто потребував допомоги.
Тоді застав район у напівзруйнованому стані, але навіть в умовах безгрошів’я нам вдалося багато зробити. Ланівці першими в області відмовилися від централізованого опалення. Тепер там вже й забули, скільки за сезон було розривів на теплотрасі чи як опалення гріло асфальт, а борги доводилося покривати з бюджету. Це — величезна економія і для комунальників, і для людей. Моїм наступникам тепер значно легше.
Ми докладали багато зусиль для пошуку інвесторів. Наприклад, старі та непідйомні радянські молокозавод і хлібзавод замінили сучасні профільні підприємства, були створені умови для об’єднання людей в кооперативи та створення нових робочих місць. Ми, до речі, одними з перших почали замінювати асфальт, який швидко зношувався, на сучасну бруківку.
Окремо хочу сказати про розвиток спорту в районі. На початку моєї каденції стадіон у Ланівцях нагадував фрагмент з фільму-катастрофи: двоє непропорційних воріт, поле, на якому часто випасали худобу, і три напівобгорілі стіни. Ми збудували сучасну, як на той час, арену з накриттям, на яку завітав навіть голова Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. П’ять років, як би важко не було, утримували місцеву команду, і у нас були матчі, коли в десятитисячних Ланівцях на футбол приходили тисяча уболівальників. На жаль, нині футбол у районі не на тому рівні, на якому міг би бути. Для мене ж розвиток спорту залишається в пріоритеті.
Після звільнення з посади голови Лановецької райдержадміністрації я працював начальником управління торгівлі та захисту прав споживачів Тернопільської міської ради, був і заступником міського голови Тернополя, і головою обласної ради. Вважаю, що багато вдалося зробити для розвитку нашого краю за час моєї каденції. Але найперше відзначу налагодження міцних дружніх зв’язків із парламентом грузинської республіки Аджарія. Спільно нам вдалося, першими в Україні, відправити на реабілітацію учасників АТО і їхніх дітей.
До здобутків хочу віднести й акумулювання значної частини коштів на закупівлю ліків для Тернопільської обласної дитячої лікарні, що дало можливість повністю забезпечити безкоштовне та повноцінне лікування дітей зі всієї області.
— Після 2015-го Ви доволі надовго відійшли від політики і зайнялися розбудовою новоствореного Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області. Чим це Вас зацікавило?
— Цей напрямок запроваджує в Україні європейські стандарти, коли продукт від початку його створення і до полиць магазинів (у тому числі і за кордоном) контролює одна служба. Вважаю, що це дуже правильний підхід. А коли в Києві було оголошено конкурс на цю посаду, вирішив подати документи і обійняв цю посаду.
Як на мене, нашій команді вдалося довести, що Держпродспоживслужба може працювати чесно, фахово і надійно. Наші інспектори працюють прозоро, забезпечені відеокамерами та іншими необхідними засобами. Контроль в нашій сфері дуже важливий, а особливо в умовах пандемії, і ми, розуміючи складність ситуації, намагаємося максимально спростити роботу підприємців.
— Які пріоритети визначаєте для себе як депутата від нашого округу?
— Я хочу показати людям іншу якість депутата. Опираючись на свій досвід, буду лобіювати розвиток регіону. Обласна рада, звісно, не може змінювати закони, але допомогти місцевим підприємствам, через різноманітні програми, депутатам цілком до снаги. На території регіону нині працюють чимало сильних підприємців-господарників, їх лише потрібно почути і допомогти, а часом — захистити. Мешканці району мають усі умови для створення кооперативів, але їх треба підтримати.
Велику увагу в регіоні також необхідно приділити розвитку туризму, створенню необхідної інфраструктури. Щоб туристи не розглядали нас, як транзитний об’єкт, а залишалися тут. А для цього потрібно залучати бюджетні та грантові кошти, інвестиції та вкладати у дороги, комунікації, благоустрій і підтримку історичних пам’яток, які будуть привабливими для туристів.
Загалом, у діяльності органів місцевого самоврядування треба застосовувати принципи хліборобів — сіяти, не чекаючи швидких урожаїв. Результати якісної роботи неодмінно будуть.
Депутат є представником народу в органах місцевого самоврядування того чи іншого рівня. Тому варто, за будь-яких обставин, стояти на захисті інтересів народу, який тебе обрав. Інтереси людей потрібно захищати, не зважаючи на вік, соціальний статус, професію чи партійну приналежність.
— Чому йдете до обласної та районної ради саме з командою Івана Чайківського «За майбутнє»?
— Команда «За майбутнє» об’єднала навколо себе не лише людей, які мають досвід роботи на керівних посадах органів місцевого самоврядування, а й господарників, підприємців, лікарів та освітян. У всіх нас спільне бачення майбутнього і шляхів до його покращення. Думаю, що мій управлінський досвід допоможе захистити людей та підтримати громади.
Спілкувалася Оксана БОЙКО.
Хочемо висловити Василю Петровичу свої щирі слова подяки за турботу та підтримку.
Приємно знати, що є добрі люди, які знайдуть бажання і час допомогти. Ви — справжній подарунок долі для нашої сім’ї! Ми завжди будемо пам’ятати, що Ви зробили і робите для нас. Цінуємо це і ніколи не забудемо. Ви не раз підтвердили статус найкращих і надійних людей.
Прийміть нашу скромну вдячність, як дружню Вам підтримку. Нехай на Вашому шляху зустрічаються люди, гідні Вашої людяності, такі ж щирі та надійні, як Ви. Щиро сподіваємося, що у Вас в житті буде багато успіхів, а всі труднощі зможете з гідністю подолати.
Із вдячністю — Світлана, Юля і Сашуня Ковалі.
