Заглянула весна в моє віконце...
І, наче в казці, засміялось сонце.
Покинувши свої тісні домівки,
Дзвенять грайливо променів голівки.
Немовби кошенята на осонні,
Дерева гріють під промінням скроні.
Від сну збудилась крихітна комашка...
Веснянкою озвалась в небі пташка.
Ген річка, мов на струнах арфи, грає,
В блакитних хвилях хмароньки купає.
Струснувши геть зимові сірі сни,
Радіє поле подиху весни!
Автор: Зінаїда ЯЦЮК.
с.Передмірка.
