Я не знаю, ким би я була без неї, Без її любові, почуттів, Без тієї, що кидала меду В чай, аби все обійшлося без хворіб. Я не знаю, в кому є ще більше сили, Ніж у ній, прекрасній та тривкій: Як би життя не било, не косило -- Бореться вона без ліку днів. Я радію, що на неї схожа, І характером у неї я сповна, Тому що так, я не просто перехожа, А та, що будує власноруч життя. За її любов, опіку і турботу, За її щирість та ласку день від дня, Я вдячна за виховання й вроду, Я вдячна, що вона дала мені життя. Сніжана СЕМЕНИШИНА, студентка 3 курсу Галицького коледжу ім.В.Чорновола.
