Лагенарія – представниця декоративних гарбузів, що має вигляд ліани завдовжки понад 10 метрів з дивовижними – довгими, грушоподібними чи в формі марокасів – плодами. У лагенарії безліч назв: індійський кабачок, огірок китайський, горлянка, пляшковий гарбуз, соусний кабачок. Вирощування й догляд за лагенарією практично не відрізняються від звичайних гарбузів, тож чому б не «оселити» на своїй грядці таку екзотику?
Незважаючи на те, що лагенарія тропічна рослина, її цвітіння та плодоношення триває до заморозків. Великі світло-кремові квітки відрізняються декоративністю, а плоди вживають в їжу. За сприятливих умов, стебла лагенарії щодня додають у розмірах по 10-15 см. З одного куща можна зібрати 30-40 плодів вагою 1,5-8 кг, в залежності від сорту. При цьому розміри рослини можна регулювати, прищіпуючи бічні пагони. Частіше за все в їжу вживають плоди довжиною 50-60 см з тонкою зеленою шкіркою та ніжним м’якушем. Плід росте безперервно, навіть якщо від нього відрізати потрібний шматок. Місце зрізу в короткий термін затягується плівкою.
По мірі дозрівання м’якоть висихає, а шкірка стає твердішою, тож такий плід уже не вживають в їжу, а використовують в декоративних цілях, виготовляючи, наприклад, екологічно чистий посуд, глеки та кухлі. Щоправда не всі сорти лагенарії придатні для споживання навіть у молодому віці. М`якоть деяких схожа на гарбузову, з легким пряним присмаком, м`якоть інших більше нагадує гіркувату вату. Дійсно, в декоративному гарбузі лагенарії міститься кукурбітацин – той самий, через який гірчать огірки. Але в огірках міститься відносно мало цього токсину, а ось сік лагенарії, не призначеної для вживання в їжу, може стати справжньою отрутою. Тому, купуючи насіння, звертайте увагу на інформацію про можливості застосування конкретного сорту в їжу.
Вирощування лагенарії
Якщо ви використовуєте для вирощування власне насіння, не забувайте, що лагенарію, як і будь-які гарбузові, слід висівати на 2-4 рік після збирання. З дуже свіжого насіння виростуть рослини з виключно чоловічими квітами, і плодів ви не дочекаєтеся.
Багато садівників-аматорів скаржаться, що насіння лагенарії погано проростає. Щоб уникнути такого неприємного початку вирощування екзотики, посівний матеріал слід завчасу підготувати до посадки. Покладіть насіння в конвертик з тканини, помістіть в тарілку, змочивши теплою водою, і поставите в тепле місце. При бажанні можна додати в воду стимулятори пророщування. Через 3-4 дні витягніть набрякле насіння з конвертика та допоможіть паростку вибратися з відносно міцної шкаралупки. Для цього верхівку насінини слід акуратно зрізати або спиляти, а ще простіше – надкусити зубами, злегка розлускуючи. Разлускане насіння лагенарії знову кладуть у вологу тканину і витримують в теплі кілька днів, доки з нього не з`являться паростки. Після цього лагенарію вже можна висівати у відкритий грунт. Найкраще це робити в середині травня, коли земля добре прогрівається та зникає ризик появи раптових приморозків.
Зростає лагенарія на будь-яких родючих ґрунтах, краще, якщо це склад з дернової землі, перегною і піску (2:1:1). На 10 л суміші можна додати склянку деревного вугілля. Посіви потрібно щедро підлити та, для стимулювання сходів, накрити плівкою. Глибина висівання – 2 см, відстань між рослинами повинна бути мінімум 1 м один від одного. Це теплолюбна рослина, тому віддайте перевагу південній стороні. Висаджують цей гарбуз, як і всі декоративні гарбузи, не посеред городу, а біля парканів, альтанок, стін, інакше, розростаючись, він позбавить світла своїх сусідів по грядці (одна рослина здатне обплести площу в 6 кв.м). У будь-якому випадку, лагенария потребує міцної опори. Підживлювати її не обов’язково, але, при слабкому зростанні, до цвітіння можна підгодувати органікою – коров`яком, трав`яним добривом і ін. Ця рослина відносно стійка до традиційних захворювань огірків та інших гарбузових, але при різкій зміні температури (в т.ч. – грунту) на лагенарії може з`явитися гниль, антракноз або борошниста роса. Коли рослина досягне двох метрів в довжину, стебло і бічні пагони прищипують. Також можна видалити й частину зав`язі, щоб краще формувалися плоди, що залишилися.
