З розповіді шанованої Марії Іванівни Козачук (з роду Петросюків), я дізнався, що на горищі її власної оселі знайдено два художні полотна. При огляді виявилось, що на одному з них – портрет подружжя її дідуся Симона Івановича та бабусі Тетяни Самоїлівни Петросюків. Відомо, що дідусь по материнській лінії від роду Речманів, членом сім’ї якої був відомий художник Мефодій Федорович, а бабуся – від великої, талановитої родини Шандруків. Найцікавіше те, що автором полотна (як було написано на звороті) виявився Григорій (Георгій) Трохимчук. Як він потрапив у село Борсуки і хто він? Старожилам відома на Лановеччині сім’я Буняків. Більше півстоліття вони проводили ремонтно-реставраційні роботи у церковних храмах. Як згадує у першому номері літературно-мистецького альманаху «Лан» від 2001 року Софія Буняк, відома патріотка і знавець літератури та мистецтва: «Григорій Трохимчук бував у нашому домі. Вони з моїм батьком малювали тоді разом дві чи три церкви в Лановецькому районі; Трохимчук писав тоді мій портрет». Бригада Буняків працювала не раз і в церкві святого Миколая у нашому селі, про що свідчить світлина, поміщена в книзі Ольги Стецюк «Благословенна Святим Миколаєм». Поруч з Максимом, Олександром, Савою та Іваном Буняками стоїть і С.І.Петросюк. Не випадково, адже майже все своє свідоме життя був церковним активістом і, маючи хист до малювання, допомагав бригаді. Можливо, з Григорієм заприятелювали та, бувши частим гостем у Симона Івановича, у 1949 році художник написав портрет господарів. Хоч Софія Буняк писала в цьому ж альманасі, що «зрідка…портрети не завжди вдавалися», але на цей раз, зі слів родичів Петросюків, вдався…
Григорій (Георгій) Зосимович Трохимчук народився 6 травня 1911 року в невеличкому селі Оришківці у небідній сім’ї, бо коли навчався у художньо-театральному інституті в м.Перемишлі, батько в скрутні часи продавав частину свого майна. В основному, художник писав пейзажі рідного краю, який не покидав і любив. Полотна радо купувала здебільшого тодішня інтелігенція та автор часто дарував їх селянам. Віриться, що ще не в одній оселі знаходяться його роботи.
Ще одне знайдене полотно з місцевим краєвидом – поки що невідомого автора та періоду. Відомий художник-графік Вавіл Шандрук, знаючи почерк свого родича по материнській лінії, художника ХХ сторіччя Мефодія Федоровича Речмана, твердить, що це робота раннього періоду його творчості. Адже, народившись у Борсуках у травні 1877 року, він змалечку прагнув малювати. Успішно закінчивши Київську рисувальну школу, а потім Московське імператорське строганівське училище, одержавши диплом першого ступеня та звання «ученый-рисовальщик», Мефодій Федорович до кінця свого життя (помер у 1947 році) працює у м.Дружківка, що на Донбасі. З-під його пензля з’явилося ще багато полотен пейзажів, портретів, ікон, а такі як «Святий Миколай», «Пророк Ілля», подаровані ним, досі знаходяться у місцевому храмі. Вірогідно, що цей пейзаж з умовною назвою «Біля Горині» наш земляк творив ще будучи студентом, коли відпочивав на канікулах.
З минулих часів, на радість шанувальників історичного минулого, з’являються не тільки долі сімей та родин, а й цінні речі, які розповідають про історію життя та є частиною скарбниць нашого народу. Жаль, що у Ланівцях у 90-х роках ХХ століття зник краєзнавчий музей – берегиня минулого для майбутніх поколінь.
Григорій ВОЛЯНЮК.
с.Борсуки.
