Кілька місяців медики всього світу та моєї рідної України ведуть боротьбу з новою, не вивченою, підступною коронавірусною інфекцією. Боротьбу часто не рівну, з ризиком для свого здоров’я і своїх рідних. За офіційною статистикою, серед усіх хворих на цю інфекцію в нашій державі 17% складають лікарі та медичні сестри. Дехто помер.
Тому мені, лікарю і педагогу, особливо боляче читати непрофесійні, грубі і часто брутальні коментарі щодо роботи лікарів. Маю на увазі ту інформацію, яку поширює ось уже котрий тиждень вчитель, завуч школи Ярослав Денчик.
Отже, він звинувачує сімейного лікаря Романа Манька в непрофесійності. Давайте розберемось по порядку.
Як виставляє діагноз лікар? Він опитує пацієнта (суб’єктивне обстеження), обстежує його (об’єктивне обстеження) і на підставі зібраних даних ставить діагноз. При першому відвідуванні пана Ярослава в п’ятницю, 5 червня, обстеживши його, лікар знайшов ознаки гострої респіраторної вірусної інфекції (підвищення температури тіла, катаральні явища в носоглотці), та й сам пацієнт підтвердив це, повідомивши лікаря, що строго дотримувався вимог карантину, а хворобу пов’язав з переохолодженням. Лікар виставив на той час діагноз, який найбільш підходив — ГРВІ, бо знав, що у селі коронавірусної інфекції немає, а пан Ярослав, відповідаючи на питання лікаря, підтвердив, що у нього її бути не може. Було призначене відповідне до діагнозу лікування.
Далі йшло три дні вихідних. Ще сьомого червня близько 15.00 год. пан Ярослав повідомив лікаря про підвищення температури тіла до 38.5°С, отримав рекомендацію лікаря щодо лікування і попередження про виклик машини швидкої допомоги при погіршенні стану. Пацієнт проігнорував рекомендації лікаря, не викликав бригади швидкої допомоги ввечері 8 червня, коли стан його здоров’я різко погіршився, і лише над ранок 9-го викликав до себе лікаря, який одразу прибув на виклик.
Враховуючи, що на той час у селі хворих на коронавірус не було, пацієнт Денчик надав лікарю неправдиву інформацію про причину виникнення хвороби, а також те, що 9 червня лікар, викликавши бригаду швидкої допомоги, попередив про можливу коронавірусну інфекцію, то лікаря Романа Манька неможливо звинувачувати в непрофесійності і некомпетентності. Це я стверджую як лікар.
А тепер як педагог. Згідно березневої Постанови Кабінету Міністрів України, в період карантину кожен громадянин держави повинен носити маску, зберігати соціальну дистанцію, дезінфікувати руки, не брати участі і не організовувати святкувань весіль, ювілеїв, уникати зустрічі зі сторонніми людьми… В ситуації, яка склалася, діти і внуки теж сторонні люди, якщо вони проживають в іншій місцевості. Пан Денчик десь «згрішив» і не попередив про це лікаря.
І ось, на жаль, трапилось. Біда прийшла в хату і в село, оскільки для Білозірки пан Ярослав став так званим нульовим пацієнтом, тобто першим.
Я уважно завжди читаю публікації пана Денчика у фейсбуці. Їх дуже багато, в тому числі і приватних фотографій. Але я не знайшов публікації, де вчитель, завуч школи попереджає сусідів, своїх колег, учнів та їхніх батьків про небезпеку, яка прийшла в село. Саме так вчинив наш сторож, який не має вищої освіти, сім’ю якого нещодавно спіткала ця хвороба.
Розумію, почував себе важко, не до того було. За нього це зробив місцевий священик, який, взнавши про біду, що спіткала пана Ярослава, як істинний пастор, попередив мирян про небезпеку. Як би було шляхетно, якби пан Ярослав після покращення стану подякував отцю Олексію за це і повідомив односельчан, що сам хотів це вчасно зробити, але стан його здоров’я не дозволив. Але той обізвав священика образливими словами і, що дуже низько, почав поширювати про нього вуличні плітки. Не врахував навіть те, що тема створення сім’ї та народження дітей особливо болюча для кожної людини, особливо чоловіка.
Під роздачу пана Ярослава попали і лікар-анестезіолог Мостовик, окремі медичні сестри інфекційного відділення, мале козеня і собаки, сусідські та бродячі. Забув, мабуть, що у лікарів і медичних сестер є десятки інших хворих, які теж потребують уваги.
Про собак окремо. Не знаю, як в школі, де працює завучем пан Ярослав, виховують в учнів почуття емпатії (співчутливості і співпереживання до інших). Але в дітей це формується краще, коли вони допомагають пораненому птахові, дають поїсти чи попити бездомній тварині. Пан же Ярослав образливо написав про лікарів, які підгодовують бродячих собак.
Читаючи інформації, що поширюють у фейсбуці, мене, як педагога, цікавить одне питання: «Чи не використовує оцю зверхність до інших, навішування образливих ярликів, приниження людської гідності, поширення вуличних пліток в своїй роботі завуча школи Ярослав Денчик? Чи використовує?»
Я член правління Всеукраїнського Лікарського Товариства, громадської організації лікарів, яка захищає їх від несправедливих переслідувань, в тому числі і від окремих пацієнтів та їхніх родичів. Ми це робимо і будемо робити, особливо тепер, у цей складний для всіх медичних працівників час гострої боротьби з незвіданою і погано вивченою коронавірусною інфекцією.
Автор: Петро МАЗУР,
кандидат медичних наук, відмінник освіти України.
