“Оздоровилася”… Словом

Неділя. Базарний день. Поглядом зустрічаю знайому, з якою колись працювали в суміжних установах. Вона допомагала дітям торгувати.

— О, скільки літ, скільки зим не бачилися. Як життя, здоров’я? — запитую.

Підняла голову і почалося:

— Яке там здоров’я: і те болить, і те.

І почала перераховувати свої болячки. Пігулки, уколи, гормони… строчить, мов з кулемета.

— Тихо, зупинися. Навіщо це все мені викладаєш? Я ж не лікар і нічим не допоможу. А для годиться ти хоч інколи у паспорт заглядаєш?.. Слухай мене уважно: ніколи й нікому не розказуй про свої болячки, це нічого не змінить. Навпаки, кріпися, будь життєрадісною, не скигли. Менше прислухайся, що там в тебе болить. Побачиш — все зміниться.

…Повертаюся з ринку назад. Знову зупиняюся біля своєї знайомої. Вона так азартно пояснює покупцеві про товар, що реалізовує, аж любо слухати.

Ніби не бачилися, називаючи по імені і по батькові, запитую:

— Як життя, здоров’я?

— У мене все прекрасно! — відповідає посміхаючись.

— Ну і ладненько, — поспішила я своєю дорогою.

Через декілька тижнів запитую в дочки, як мама. Вона на те:

— Що ви їй там наказали? Змінилася, зовсім не ниє. А то, бувало, як проснеться, то тільки: не спала, руки, ноги крутили, всередині болить… і так щоденно.

— Нічого особливого, — відповідаю. — Будьте усі здорові.

А.ДІДЕНКО.