Ми – серед найкращих фіналістів-дипломантів XVІ Міжнародного конкурсу творчих робіт учнів, студентів, аспірантів та вчителів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності». Організатори – Міністерство освіти і науки України і Український інститут вивчення Голокосту «Ткума». Місце проведення – м.Дніпро. Цього року на конкурс надіслано більше 250 творчих робіт не тільки з усієї України, а й з сусідніх країн.
Своїми творчими, науковими, пошуковими напрацюваннями ділилися найкращі фіналісти – студенти, аспіранти, учні та вчителі. Емоційно і змістовно захистила свою роботу моя учениця – одинадцятикласниця Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім.Я.П.Горошка Наталія Самара. Наукова робота «Життя єврейської общини міста Ланівці крізь призму ХІХ – першу половину ХХ століття» отримала схвальні оцінки жюрі та організаторів.
Буремні події XІХ-ХХ століття, наче хвилі могутньої ріки, накотилися на містечко, що розташоване у мальовничій місцевості, де річки Буглівка і Жердь впадають у Горинь. Ланівці пережили свій єврейський ренесанс. Вже згідно з ревізією (офіційним переписом) 1847 року так зване «Лановецьке єврейське товариство» складало 523 особи.
Наше пошукове дослідження охоплює хронологічні межі історії єврейської громади м.Ланівці Від кінця XІХ століття – до серпня 1942 року та містить комплексний аналіз життя, побуту, форм діяльності єврейської общини на основі архівних джерел Волинського та Тернопільського обласних державних архівів і свідчень очевидців про масове винищення єврейського населення волинського міста Ланівці та долю родини праведників Шевчуків.
Найціннішими свідками того хронологічного періоду є мацеви з іменами, що знайдено в мікрорайоні Новосілки, де був найдавніший у Ланівцях єврейський цвинтар. На жаль, за радянських часів його територію роздали ланівчанам під забудову й присадибні ділянки. Лише декілька мацев вдалося виявити, обстежити і сфотографувати під час візитів проживаючої у США сім’ї Сола Сілвана. Джерелом цих фактів є робота Григорія Басюка «Історія Лановець» з фотоматеріалами. Опрацьовуючи їх, ми дізнались про підземні ходи під центральною частиною Ланівців, що колись була заселена євреями. Сітка цих кому-нікацій була настільки добротно облаштована, що навіть рух важкого транспорту в другій третині ХХ століття рідко коли спричиняв обвали.
Нам вдалось встановити, яким чином єврейські родини переселялись в Ланівці. У кінці ХІХ століття лановецький селищний голова пан Авербух розіслав по Волині та Поділлі листівки, в яких вихваляв сприятливі умови для життя та праці в Ланівцях. Цілі єврейські родини почали переїжджати на проживання у це місто. Згодом тут утворилось і почало зростати так зване товариство місцевої інтелігенції: вчителі, підприємці, лікарі, духовні наставники.
Місто Ланівці належало лорду Яловицькому. Місцеві євреї були захищені ним, тим самим рятуючись від нападів місцевих повстанців, а сусідні міста, такі як Вишнівець, Кременець, Дубно і Ямпіль, належали польським графам. На початку ХХ століття у Ланівцях збудовано три синагоги. Одна – центральна, велика, двоповерхова будівля та дві менших. Про це дізнаємось зі спогадів Мотке Ройчмана. А з дитячих спогадів Елієзера Зінберга нам вдалося дослідити долю родини Зінбергів, про професіоналізм та мудрість якої ширилися чутки всією Лановеччиною. При огляді дівчинки Тетяни Фролової з Білозірки Зінберг професійно визначив причину втрати сімдесяти відсотків зору та призначив лікування, внаслідок якого зір значно покращився. Але, на жаль, з приходом нацистських окупантів єврейського лікаря та його дружину, після перебування в гето, вбили, а недолікована хвороба знову прогресувала. Згодом Тетяна Фролова цілком втратила зір, але це не завадило їй стати відомою поетесою не тільки на Тернопіллі, а й в Україні.
3 липня 1941 р. частини німецької 17-ї армії зайняли Ланівці, а в серпні почали створювати гетто, у якому було близько 2000 мешканців. Про життя в гетто та його знищення ми дізнались зі спогадів Моше Розенберга, Мейра Беккера, опрацювавши електронну версію англомовного видання «Меморіальна книга мучеників Ланівців, які загинули під час Голокосту».
2 серпня 1942 року німецька окупаційна влада віддала наказ знищити всіх в’язнів лановецького гетто. Останній шлях ланівчан єврейської національності проходив по вул.Українська.
На околиці містечка розстріляно 3587 осіб, ще 1,5 тисячі відправлено до Вишнівця і там теж знищено. Сьогодні у Ланівцях знаходиться єврейський некрополь 3587 євреям, яких розстріляли під час нацистського окупаційного режиму. На місці поховання встановлено пам’ятний знак. Це був злочин проти людяності, проти людства. Важливо зазначити, що єврейський цвинтар у Ланівцях – один із найкраще збережених у Тернопільській області, куди не забувають навідуватись внуки і правнуки лановецьких євреїв. Вони мешкають у багатьох країнах, але регулярно відвідують батьківщину своїх предків, щоб вшанувати пам’ять загиблих.
Ми дізнались, що на території м.Ланівці проживала родина Шевчуків: Лаврентій Шевчук, дружина Євдокія та їхні троє синів, яких Яд Вашем 10 лютого 1997 року удостоїв почесного звання «Праведники народів світу».
Висновки
Переконані, що наша краєзнавчо-пошукова наукова робота допоможе усвідомити, чому гірким мовчазним докором людській совісті височить у Ланівцях єврейський некрополь та цей пам’ятний знак, що символізує розстріл у місті 3587 євреїв, а в селі Борщівка, Борсуки та навколішних селах району забрано декілька десятків життів.
Пройшло багато літ, але людська пам’ять, занотована у наших дослідженнях, береже все до найменших дрібниць, адже таке не забувається, і не заростає стежка, що веде до місць, пов’язаних з пам’яттю про Голокост у Ланівцях. Час від часу тут з’являються односельчани, школярі, історики-пошуківці, внуки і правнуки лановецьких євреїв, які мешкають у багатьох країнах, однак регулярно відвідують батьківщину своїх предків, аби вшанувати пам’ять загиблих. Сюди приходять діти, щоб покласти квіти і поставити одвічне запитання: «Чому?» І ніхто не має права порушити вічний спокій невинно убієнних євреїв, які так багато прийняли мук, перш ніж навічно спочити у знаних і незнаних могилах серед широких і щедрих волинських ланів.
Автор: Лілія ВОЛЯНЮК,
