Будь-яка держава прагне обмежити внутрішнє споживання товарів, що завдають особливої шкоди здоров’ю людей чи навколишньому середовищу. Як правило, до такої продукції належать алкогольні напої, сигарети, нафтопродукти, транспортні засоби… Отож, до ціни так званого “шкідливого” товару включається акцизний податок. Мова йде про загальнодержавний непрямий податок, що стягується не з доходу товаровиробника чи реалізатора, а є ціновою надбавкою до товару. Тож, по суті, його платником є кінцевий споживач, тобто покупець. Продавець, який реалізує підакцизні товари з урахуванням надбавки, лише збирає платежі, щоб потім перерахувати їх державі. Однак усе це відбувається лише за умови, що вам видали товарний чек. В іншому разі, як часто це й буває на теренах Лановеччини (і не тільки), продавці, за вказівкою власників торгових точок, просто “забувають” вибити чек клієнту, відтак акцизний збір, не обліковуючись, просто осідає в кишенях підприємців.
Як повідомив редакції “Голосу Лановеччини” старший державний інспектор відділу податкового моніторингу Кременецького управління ГУ ДПС в Тернопільській області Анатолій Мельник, за перше півріччя цього року до місцевих бюджетів району надійшло 622 414,61 грн акцизного податку. 1878 грн було сплачено до бюджету Бережанської сільської ради, 2604 грн — Вербовецької, 2673 грн — Вишгородоцької, 2690 грн — Карначівської, 4347 грн — Ванжулівської, 4624 грн — Чайчинецької, 4696,98 грн — Іванковецької, 4939 грн — Буглівської, 7021 грн — Москалівської, 13 172 грн — Снігурівської, 13 880 грн — Гриньківської, 17 887 грн — Білозірської, 22 325 грн — Молотківської, 33 824 грн — Верещаківської сільради.
Найбільше коштів прогнозовано надійшло до бюджету Лановецької об’єднаної територіальної громади, що включає 10 населених пунктів, більш ніж дванадцятитисячне населення якої сплатило 280 215,21 грн акцизу. 161 233,42 грн поповнився бюджет Борсуківської ОТГ (4406 мешканців). На третьому місці за надходженнями, а це — 44 102 грн, казна непримітної та малочисельної Лопушненської сільської ради, на території двох сіл якої проживають заледве тисяча сільчан. Отож, у примірному розрахунку на душу населення, кожен мешканець Лопушного чи Пахині за останніх півроку мав би сплатити по 45,51 грн податку, купуючи горілку чи цигарки. Говорю “мав би”, тому що відверто сумніваюся, що геть усі краяни купують ці товари, та ще й в однакових кількостях. Наводжу цифру лише задля спрощення порівняння надходжень до місцевих бюджетів. Приміром, кожен перед-мірчанин чи борсуківлянин, за тим же розрахунком, сплатив по 36,6 грн акцизного податку, ланівчанин або юськівчанин — по 22,78 грн, а житель Бережанки — лиш 2,28 грн, Вербівця — 2,64 грн, Вишгородка — 3,25 грн. Цифри контрастують, чи не так? Та це геть не означає, що у Бережанці, Вербівці чи Вишгородку купують алкоголю менше, просто контролю за реалізацією підакцизних товарів менше як з боку відповідних органів та місцевої влади, так і з боку населення насамперед, тобто покупців, котрі, вимагаючи чек у продавця, зобов’язують його обліковувати продане й, відповідно, сплатити податок державі. Отож надходження підуть не в «скарбничку» приватного підприємця, а в бюджет своєї громади.
Зауважмо, що значна частина алкогольних та слабоалкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, пального продається без чеків, відтак, місцеві бюджети, як бачимо, недоотримують значних сум, а це ті кошти, за які потім фінансується освіта та медицина, забезпечуються соціальні виплати, здійснюється будівництво та утримання доріг, освітлення, тощо.
Підготувала Руслана ТКАЧУК.
