Диво-садибу створив на своєму обійсті талановитий скульптор і художник Василь Ничипорук. Маючи дар від Бога, він ліпить скульптури з бетону, що вражають майстерністю виконання, досконалістю і реалістичністю. Біля воріт чатують великі пси, на подвір’ї зустрічає всіх «Господар». Поміж дерев і квітів у садку причаїлась дівчина-веснянка у віночку. І це ще не все…
З першого погляду здається, що навіть у дощову погоду в дворі людно, але коли придивитися — а в бетонні витвори ніби вдихнули життя. Пригадує митець, як тільки встановив скульптури, часто-густо сільчани, проходячи повз садибу, віталися до незнайомців, а коли розуміли, що це вироби з бетону, а не живі люди, пильно їх роздивлялися.
Наш співрозмовник — людина добра і позитивна. Окрім захоплення ліпленням скульптур, з раннього дитинства любив малювати. Хист до малярства йому передався від прапрадіда, який був художником; його прадід Остап побудував церкву в Козачках. А Василь Мефодійович має хист до розпису ікон. Роботи майстра сьогодні прикрашають храми в Юськівцях, Загірцях, Грибові.
А ще чоловік виготовляв портрети на пам’ятники (за 26 років — більше 2000). Робив все вручну, адже колись не було ні ксерокса, ні комп’ютера. Також працював художником-оформлювачем в різних організаціях.
Завжди підтримує талановитого скульптора дружина Лариса, з якою в парі прожили вже 52 роки. Поділяє чоловікове захоплення, і якщо він хоче попрацювати творчо — не заважає. Любили гратися казковими героями, які дідусь виготовляв із дерева, тепер уже дорослі онуки Таня, Женя, Діана, Яна, а маленький правнучок Давидко з цікавістю розглядає дивовижні постаті на подвір’ї.
Художник вважає, що талант, даний Богом, потрібно постійно розвивати, вчитися і вдосконалювати свої навички, над чим працює все своє життя.
Надія ТРОФИМЧУК, студентка групи В-31 Галицького коледжу ім.В’ячеслава Чорновола.
Незважаючи на похмуру погоду, ми познайомилися з дуже позитивною і творчою людиною. Грибівчанин Василь Мефодійович Ничипорук є дяком у місцевій церкві та має досить незвичне хобі — ліпить скульптури з бетону. Малювати він почав ще у дитинстві. Пригадує, часто-густо навіть не мав паперу, тому малював на столі та дверях, за що неодноразово отримував стусана від батька. Створенням статуй почав займатися в дорослому віці. Його колекція налічує багато різноманітних фігур, що прикрашають подвір’я. Деякі з них нам пощастило побачити. Це собаки; господар, який зустрічає гостей та освітлює шлях перехожим; дівчина-весна; молодий козак із козачкою, герой з казки “Ох”; на стіні хати виліплена композиція, яку скульптор назвав «Погляд у минуле». У хаті також усе дихає творчістю — розфарбовані стіни у гостьовій кімнаті, двері, арка. Зі всього видно — тут живе справжній майстер, художник, закоханий у малярську справу.
Василь Мефодійович навчався у Московському університеті народної творчості, але талант скульптора розвивав самотужки. Також митець розповідав багато цікавих історій з життя, ділився секретами створення незвичайних скульптур. Незважаючи на свій поважний вік (76 років), його очі горять любов’ю до своєї роботи та бажанням творити.
Мар’яна КОЛЕСНІК, студентка групи В-31 Галицького коледжу ім.В’ячеслава Чорновола.
Фото Надії Трофимчук і Олесі Мельничук.
