Разом з технічним прогресом та можливостями, які відкрилися перед нами завдяки йому, ми отримали одну з найбільш поширених проблем сучасності. Це хвороба ХХІ ст., штучно створена самою людиною, а саме інтернет-залежність.
Як говорить Ремарк: «Нам більше не треба думати. Усе за нас заздалегідь продумане, прожите, відчуте. Консерви. Тільки відкривай бляшанки. Їх тобі тричі на день приносять додому. Нічого вже не треба сіяти, вирощувати, варити на вогні питань, сумніву й туги. Консерви. Життя наше не полегшало. Тільки подешевшало».
Важко не погодитися з цією думкою. Інтернет забирає в людей здатність критично мислити, змушуючи кожну думку вважати правильною.
Інтернет притуплює нашу розумову здатність, проте крім своїх негативних властивостей він має і ряд позитивних. Ми робимо покупки онлайн, знайомимося з новими людьми, спілкуємося, а тепер, навіть, навчаємося. І це не єдина користь від мережі. Інтернет значно полегшує наше життя, але чи добре це?
«Будь-яка адиктивна поведінка — це порушення психічного, а потім й фізичного стану людини. Інтернет-залежність — це коли у вашому житті віртуальне переважає реальне, що стає пізніше приводом для асоціальної поведінки, легких та складних форм депресивних станів», — говорить магістр освітньої програми «Психологія» Національного університету «Острозька академія» Іванна Горбач.
З появою в нашому житті Інтернету стало набагато простіше. Щоб знайти якусь інформацію, нам не обов’язково йти до бібліотеки і перечитувати тонну книжок. Аби приготувати якусь страву, не потрібно нікого «тероризувати» з проханням дати рецепт чи знову ж таки шукати його в кулінарних книгах, достатньо просто відкрити YouTube.
Проблема інтернет-залежності розвивається зараз вже з раннього дитинства. Навіть діти в дошкільному закладі мають телефони та знають, що таке соціальні мережі, мультики, без яких не уявляють своїх сніданків. YouTube також має свій негативний вплив на розвиток особистості дітей. Контент там не дуже розвиваючий. Майже всі мультфільми російськомовні, через що малеча частенько послуговується нею в розмовах. Також, сенсу в сучасних мультфільмах дуже мало. Вони не розвивають дітей, а виконують зворотню функцію, такі не всі, але більшість.
«Часте та неконтрольоване сидіння перед комп’ютером впливає не тільки на психічний стан дитини, а й на фізичний, під час неправильного сидіння порушується постава, розвивається сколіоз. Псується також зір, втрачається відчуття реальності, погіршується пам’ять, мозок втрачає здатність до критичного аналізу, підвищується дратівливість», — говорить вихователька дитячого садка в с.Білозірка Марія Бойчук.
Інтернет-залежність має соціальні причини, отже немає сенсу переконувати інтернет-залежних підлітків чи молодь у безглуздості їх нав’язливої симптоматики. Ця безглуздість має бути для них цілком наочною, і тоді неможливість інтенсивної інтернет-комунікації призводить до пониження самооцінки, втрати самоповаги. Безпосередньо соціальною базою інтернет-залежності виступають відносини з батьками в сім’ї. Часто підлітки просто хочуть сховатися від реальності. Інколи поділитися своїм болем набагато легше з чужою людиною, аніж з рідними, які тебе не розуміють.
Деякі дослідження показують, що люди з інтернет-залежністю набагато легше піддаються маніпуляціям. Зростання інтенсивності інформаційного потоку та різноманітності каналів інформування обумовлюється зростанням інформаційних приводів, неправдивої та маніпулятивної інформації.
«Уявіть, що ви дуже сильно хотіли торт, він був перед вами, але його забрали. Потім показали і тепер дали лише маленький шматочок, і знову забрали. Залежність розвинути не так складно. Люди, які залежать від чогось, відчувають ломку і будь-яким способом будуть бажати заповнити цю пустоту. Головним компонентом інтернет-залежності є інформація. Чим більше її — тим більше хочеться. Коли її немає тривалий час, то це спричиняє психологічну тривожність. Інтернет-залежні люди навряд будуть думати про фейки, коли бачать нову колонку новин. Саме тому такими людьми маніпулювати легше, ніж користувачами, які уявляють свій ранок без телефону» — говорить Іванна Горбач.
Іноді надмірне захоплення Інтернетом дійсно стає причиною серйозних проблем, серед яких є: неможливість особистості продуктивно функціонувати в реальному житті, втрата соціального статусу, наявність сімейних проблем, знецінення взаємин, що мають місце за межами медіа простору, хронічна втома тощо. Але вважати цю проблему хворобою не можна, бо вона певною мірою не шкодить здоров’ю, не руйнує людський мозок в порівнянні з алкогольною чи наркотичною залежністю, інтернет-залежність можна вважати безпечною.
«Будь-яка дія дає протидію. Навряд чи з інтернет-залежністю треба боротися. Ми усі тим чи тим чином від чогось залежні. Інше питання, як навчитися із цим жити. Насамперед, я б почала із дозування. За дослідженнями науковців — 20 хвилин поганих новин зранку, це 6 годин поганого настрою упродовж дня. Нам, у 21 сторіччі, складно відмовитися від новин, статей, блогів. Але кожен може контролювати час, який він проводить в Інтернеті та робити це з користю», — говорить І.Горбач.
«Парадокс Інтернету: він з’єднує людей, що знаходяться далеко, але роз’єднує з тими, хто знаходиться поруч», — пише в одній зі своїх статей журналістка Вікторія Савка.
Інтернет допомагає нам кожного дня, відкриває нові двері та можливості. Його простори безкінечні. Ми можемо насолоджуватися фільмами, музикою, спілкуванням, головне — знати всьому міру. Не потрібно забувати, що за екранами гаджетів існує реальний світ, з реальними людьми, який не менш цікавий.
Христина БОЙЧУК, студентка Національного університету «Острозька академія».
