Забезпечення біологічної безпеки населення є одним із пріоритетних завдань держави. Перш за все біобезпека стосується виникнення і боротьби із захворюваннями, небезпечними збудниками інфекцій. Одним з таких є сибірська язва: легко поширюється, володіє високою смертністю та вимагає спеціальних і невідкладних заходів з боку спеціалістів Держпродспоживслужби та фахівців медицини.
Сибірська язва — гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Аnthracis.
Основним джерелом сибірської язви є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки. Збудник сибірської язви належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів й існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій.
У споровій формі збудник сибірської язви може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірської язви, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.
Підстави підозрювати сибірку:
раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків;
гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней — ознаки ангіни;
швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров’янисті витікання з природних отворів.
Шляхи передачі інфекції:
аліментарний — шляхом приготування та вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;
аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор;
трансмісивний — через укуси комах (гедзі, мухи, комарі).
Профілактика:
у разі появи ознак захворювання тварин на сибірську язву потрібно негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до територіального органу Держпродспоживслужби;
категорично забороняється вживати м’ясо і молоко тварин, уражених хворобою.
За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку можливого зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками. Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської язви, населенню необхідно пам’ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м’яса в місцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин, де раніше були розміщені худобомогильники.
Олександр МІНЯЙЛО, начальник Лановецького управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернорпільській області.
