— За цілий рік у нашому пологовому відділенні народилося 79 дітей, — каже виконувач обов’язків директора КНП «Лановецька міська лікарня» Олег Богатюк. — Відповідно, наша лікарня не відповідає такій вимозі, а, отже, пакету послуг на пологи Національна служба здоров’я України (НСЗУ) не підписує. В 2022 році матимемо 13 пакетів, а не 14, як торік.
За інформацією провідного спеціаліста Лановецького відділу ДРАЦС Любомира Касянчука, загалом у 2021 році зареєстровано 169 новонароджених по Лановецькій та Борсуківській громадах. З певних причин батьки самостійно, або ж за рекомендацією лікаря, обирали медичний заклад для пологів. Олег Богатюк припускає, що навіть якби всі вагітні виявляли бажання народжувати в Ланівцях, все одно не було б 150-ти, як це вимагає Постанова Кабміну, оскільки чимало ускладнень, і жінок направляють в обласну лікарню, де є відповідне медобладнання.
Зрештою, чимало соціальних факторів впливає на кількість народжуваності в державі, що в рази нижча за смертність: це міграція працездатного населення дітородного віку, сучасна молодь свідомо не народжує, або народжує 1-2 дитини, низький дохід сім’ї тощо.
Закриття пологового — болюча тема очільника і медперсоналу Лановецької лікарні. Але, на жаль, і не єдина. Керівник, як і більшість його колег в Україні, став заручником владного популізму.
— Можливо, наша лікарня і не належить до одних із кращих закладів, але й не найгірша, — запевняє О.Богатюк. — Не вина медиків у тому, що на Лановеччині кількість населення зменшується з кожним роком. А це, відповідно, впливає і на фінансування лікарні. Приміром, ми навіть не подавали в НСЗУ договір на пакет послуг лікування інсультів, інфарктів, бо за визначеними критеріями такого виду меддопомоги надали недостатньо в рік. А проліковані випадки дорого оплачуються НСЗУ. Ще одне: з початку року лікарі повинні отримувати 20 тисяч гривень, у молодшого медперсоналу зарплата становить 13,5 тисяч гривень. Це непогано. Але: по-перше, зрівняли досвідченого лікаря з молодим, який щойно вийшов на роботу, тобто, відсутня диференціація в даному питанні; по-друге, бюджет лікарні, наприклад нашої, буде бюджетом проїдання. Це означає, що кошти йтимуть на оплату праці, натомість про господарські витрати, харчування хворих, закупівлю медикаментів та апаратури можна забути. Але як без цього? Наявність сучасної медтехніки, ліків першої необхідності та для інсулінозалежних чи інших хворих — це також вимоги НСЗУ, за якими з лікарнею підписуватимуть договір на оплату послуг.
Стурбованість Олега Володимировича ще й у тому, що підвищення зарплати, ініційоване Урядом, лягає непосильним тягарем на плечі керівництва лікарні.
— За попереднього розміру зарплати персоналу я міг розподілити бюджет більш-менш пропорційно, — розповідає О.Богатюк. — А зараз доводиться вдаватися до непопулярних кроків і рішень, що породжує невдоволення в колективі. Ви думаєте, просто просити пенсіонерів розраховуватися, багатьох переводити на меншу ставку, приймати інші рішення, що не на користь ні працівникам закладу, ні нашим пацієнтам. Прикро мені, що через такі проблеми звільняються молоді фахівці, які мали авторитет і повагу серед пацієнтів.
У Національній службі здоров’я (НСЗУ) розрахували, що за одні пологи лікарня отримає 15 тис.грн., тобто, сума за 150 і більше повністю покриває витрати на утримання персоналу та інші видатки. У пологовому відділенні Лановецької міської лікарні зроблено ремонт, є палата підвищеної комфортності для породіллі і дитини — усе це за кошти благодійників. Але востаннє дитина тут народилася на початку січня, решту жінок лікарі вже відправляють у Тернопіль. Проте прийматимуть пологи і тут. Якщо в лікарні, яка не має відповідного пакету, народить жінка, то НСЗУ сплатить за це як за пакет терапевтичних послуг — 8 тис. грн. Також лановецькі лікарі будуть вести вагітних (на ці послуги підписаний договір з НСЗУ).
Наш пологовий далеко не єдиний в Україні, де народилося менше 150 немовлят. І відомі випадки, коли місцева влада зацікавлена його зберегти. Наприклад, Менська міська рада в Чернігівській області платитиме дві тисячі жінкам з будь-якого регіону, якщо вони приїдуть народжувати до цієї громади. Таким чином місцева влада хоче збільшити кількість пацієнток пологового відділення, щоб лікарня мала змогу отримати відповідний пакет від НСЗУ. Для цього прийняли відповідну програму. А в НСЗУ через три місяці (за умови народження за цей період 38 дітей) готові переглянути умови підписання з лікарнею пакету послуг за пологи. Очевидно, чимось (вірніше, кимось) треба пожертвувати і нашій лікарні, аби врятувати її. Однак не всі готові зрозуміти це.
Сьогодні непросто дбати про тих, хто потребує медичної допомоги, якщо самі медики стають заручниками реформ і популістських рішень вищих ешелонів влади. Ось і виходить подібне самознищення з тихого «дозволу» урядовців. Нелегко дивитися в очі тим, кому пропонують залишити роботу. А знайти її в провінційному містечку майже неможливо. Ось і виходить, що народ «добровільно» мігрує, не народжує за місцем прописки, не живе за місцем прописки. А ті, що залишилися, хіба «гризуться» за «місце під сонцем», звинувачуючи один одного у всіх можливих бідах, намагаючись втопити один одного навіть у ложці води. Очевидно, комусь це на руку.
І віз обіцяного «покращення» застряг на півдорозі…
Наталя ГАМЕРА.
