18 вересня У Львові, в Музеї народного мистецтва, відбулася звітно-виборна конференція об’єднання товариств «Закерзоння» («Лемківщини», «Надсяння», «Бойківщини», «Любачівщини», «Холмщини»), делегатами якої були й представники Тернопільщини.
Крім основних питань порядку денного конференції велику увагу приділено питанню утвердження історичної справедливості: визнання на законодавчому рівні Української держави злочином примусове виселення з прадавніх українських земель майже мільйона мешканців, надання їм статусу депортованих і відповідну компенсацію за втрачену батьківщину, майно.
Учасники зустрічі розповідали про те, як у різних товариствах відзначали 77-і роковини депортації на основі прийняття 9 вересня 1944р. угоди між комуністичними режимами Польщі та СРСР «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». Впродовж 9-12 вересня ЗМІ нашої держави повідомляли про цю злочинну угоду і сам процес виселення, що супроводжувався численними жертвами. За 1944-51рр. з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини насильно вивезли понад пів мільйона українців, а їхні землі прилучили до Польщі. У 1947 р. ще майже 150 тис. осіб, які уникли депортації в УРСР, злочинно переселили за акцією «Вісла» на північно-західні землі Польщі, що відійшли від Німеччини.
Тернопільська область прийняла майже 180 тис. осіб із Закерзоння. На Лановеччину переселено, можливо, найменшу кількість родин (за архівними даними — 89 осіб) — з Грубешівського, Любачівського, Жешувського, Ярославського повітів, що представляли різні місцевості. Найбільше депортованих поселено у Великих Кусківцях, Синівцях, Бережанці, Борсуках, Нападівці, Вишгородку, Білозірці. 12 вересня у багатьох містах проводили мітинги, віче пам’яті (такий відбувся і в Тернополі), на яких лунали гіркі та болючі спомини й вимоги про визнання злочином депортації на державному рівні.
На конференції виступили народні депутати Софія Федина та Олег Синютка, які говорили про необхідність збереження історичної правди, підготовку законопроєкту про депортацію, патріотичне виховання молоді. Делегати порушували питання про збір підписів на підтримку згаданого законопроєкту № 2038; захист історичних пам’яток українців на території Польщі, які часто руйнують вандали; про співпрацю з громадськими організаціями українців у сусідній державі; про завершення будівництва пам’ятника депортованим у Львові; тісну координацію дій товариств; про книги, спогади, що відображають трагічні сторінки депортації.
Головою об’єднання товариств переобрали Володимира Середу. Серед прийнятих документів –звернення до Верховної Ради України з вимогою прийняття законопроєкту про депортацію українців у 1944-51рр.
Марія РОМАНЧУК,
делегатка конференції.
P.S. 24 вересня народні депутати у Верховній Раді проголосували за прийняття у першому читанні законопроєкту 2038. Очікуємо, що буде його прийнято і в цілому з необхідними доповненнями. А наше об’єднане товариство депортованих у Ланівцях незабаром збереться в Культурному центрі Єловицьких для обговорення цих подій, перегляду фільму й літератури.
