– Як розпочиналася ваша турбота про тварин?
– Із раннього дитинства уважно ставилася до домашніх улюбленців, в школі чи на вулицях, майданчиках завжди захищала від кривди тварин. А надалі глибше усвідомила, що як людина, що сильніша від них, маю турбуватися і дбати про них, а надалі пізнала правові механізми поведінки з тваринами, які затверджені в нашій державі. Через Інтернет познайомилася з багатьма людьми з різних кінців України, що займаються цим питанням. Спілкування, ознайомлення із відповідною літературою збагатило мої знання, відкрилося, що ми не все робимо так, як слід: неправильно поводимося, не так годуємо. Виявляється, що не зовсім добре годувати кота тільки молоком, а собаку – кістками і тримати на прив’язі. Це може згодом проявитися хворобами.
Маючи доступ до інтернет ресурсу, тісно контактую із групами, створеними в Тернополі- це «Ноєв ковчег», «Вірні друзі», «Petfrengling», в Івано-Франківську – «Вірні друзі», підтримуємо зв’язок з їхніми засновниками й волонтерами. Разом здійснюємо захист і порятунок тварин, збираємо кошти на лікування, операції, шукаємо господарів для бездомних.
– Маючи досвід у такій захисній діяльності,очевидно, можете визначити найрезультативніші дії?
– Вважаю, що найважливіше – запобігати безконтрольному розмноженню тварин. Це передбачено у Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження», який був прийнятий 21.02.2006 р. Такий засіб – стерилізація. Але із досвіду зауважу, що при цьому має бути повністю видалено всі дітородні органи. Це підтверджують і волонтери. Бо часткова стерилізація приводить до захворювань, зокрема до онкології. Не годиться і використовувати гормональні таблетки. Моя вівчароподібна собака Альфа має онкозахворювання через те, що в молодому віці її годували гормональними препаратами проти запліднення.
– Як оцінюєте ситуацію із захистом собак у Ланівцях?
– У Ланівцях стає більше собак взимку, у базарні дні, коли їх привозять із сіл безвідповідальні люди і залишають на вулицях. Покинута тварина має знайти прихисток на якійсь території, десь кормитися, вона шукає таке місце, а її часто гонять мешканці будинків, і вона ненавидить людей, може й покусати. Такі собаки кучкуються, безконтрольно розводяться, собачата гинуть. Адже самка може привести щонайменше двічі на рік до десяти собачат, з яких не всі виживають. Серед ланівчан багатодоброзичливих, які підгодовують собак – це біля центральної лікарні , біля шкіл, біля торгових точок на базарі, біля житлових будинків. І тих мешканців, що годують їх, собаки знають, тягнуться до них, бо вже приручені.
Загалом можна відзначити, що за десять років у Ланівцях на вулицях стало менше бездомних собак. Окремі господарі як у місті, так і в селах стерилізують тварин, і ставляться до цього серйозно, щоб провести її якісно. Більш відповідально ставиться до проблем бездомних собак і міська влада.
Але основна роль у захисті тварин – волонтерів. Спілкуюся із серйозними волонтерами з різних місць, серед наших – представники різного віку – від школярів до старших людей різних галузей і професій. Навіть приєднуються до наших акцій і земляки з-за кордону. Велику увагу маємо приділяти просвітницькій роботі, адже критика, гостре привернення до негідних вчинків із тваринами не дає результатів – тільки переконання, добрий приклад.
– Чи пам’ятаєте цікаві історії про врятованих собак, котів?
– Наше місто розвивається, і не всі раді сусідству тварин. Є жорстокі випадки. Навпроти пошти збила машина собаку, яка лежала на проїжджій частині. Забрати її боялися, щоб не покусала поранена тварина. Але молодий хлопець Юрій не побоявся – перетягнув на тротуар. Ми зв’язалися з «Ноєвим ковчегом». Приїхала дівчина з Тернополя, відпросившись з роботи. Разом зібрали кошти, у ветлікарні прооперували. Відгукнулася на повідомлення двадцятирічна Христина, забрала собаку у квартиру на лікування. Тоді забрала до себе ланівчанка Тетяна, і собака бігає. «Роблячи те,- підтверджують свої вчинки люди,- стає легше, бо чим більше даєш, тобі повертається більше».
На території лікарні була дика собака Люся із травмованою ногою. З Тернополя приїжджали, щоб надати допомогу. Кілька разів ловили її, бо хоча на трьох лапах, але дуже швидко бігала. В лікарні ампутували ногу ( за зібрані через Інтернет кошти працівників лікарні, небайдужих ланівчан), а опісля вона повернулася в лікарняний садок і доживала віку.
У Ланівцях стає все більше небайдужих людей, які підгодовують тварин, підтримують волонтерів коштами, беруть собак додому. Поширюється спосіб передачі тварин через Інтернет. Звертаємося до ветеринарної служби, де дають консультації, спрямовують, але було б добре, щоб був визначений вузький спеціаліст по захисту тварин.
– Як виховати гуманне ставлення до тварин у дітей?
– Така робота, звичайно, проводиться в дитсадках, школах. У світі поширено заборони по використанню тварин у зоопарках, цирках. Дітям треба вчитися поводитися із тваринами. Ось випадок. Собака жила у дворі, дружила з дітьми. Але одного разу, коли не було батьків, дівчинка вирішила загнати собаку в буду палкою. Собака накинулася на дівчинку – був стрес. Але дорослі пояснили, що вона винна сама, бо жорстоко повелася із твариною – у неї була історія: тримали колись на ланцюгу, випускали, а потім заганяли палкою, що викликало агресію. Дівчинка зрозуміла і не було вже в неї страху.
Собаки і коти відчувають ласку, бо вони ж приручені людиною, допомагали виживати, захищали її і продовжують це робити. Але неправильно, коли хтось бажає взяти додому багато тварин, наприклад, котів. Велике скупчення тварин приводить до антисанітарії через кількість екскрементів, а тоді й до хвороб. Щодо притулків для тварин – це складне питання. Найперше треба працювати над стерилізацією тварин. Ось бігають по вулиці Незалежності дві собаки-сестри Анфіса і Аліса, які мешканці будинків простерилізували, і вони лагідно до всіх лестяться. Щоб не викидали тварин, не вивозили – про це треба говорити з людьми, переконувати. Адже від тварин – користь. Котики допомагають долати депресію, заспокоюють серце, органи травлення. Зрештою і захищають від мишей.
– А які тварини живуть у вас вдома?
– Я вже розповідала про Альфу. Аж йдемо із сином біля міської ради, а там по переходу бігає взад-вперед щасливе веселе цуценя!?. Машини зупиняються, гальмують, а воно бігає по переходу. Ми не думали брати, але таки взяли на місяць, поки хтось не забере. Але з того часу живе Пальма вже два роки з нами, простерилізована. А ще маємо Джесіку-кицю, яка сама прийшла до нас і заявила поведінкою, що буде тут жити. Простерилізували, доглядаємо. У мами теж живе киця з вулиці. Жила Нюша біля будинку, що в районі колишньої гумової фабрики. Приводила котенят, а коти їх з’їдали. Підгодовувала Нюшу Валентина Семенівна. Ми простерилізували її, покупали і стала вона білосніжною.
А батькові дістався Барон, який раніше був Марсиком. Працівники податкової служби знайшли поранену собачку, забрали, лікували, тепер вже став собака на ноги. Ось так ми дружимо і підтримуємо «братів наших молодших» і надійних вірних друзів, якщо до них ставитися гуманно, з любов’ю і ласкою.
Марія РОМАНЧУК.
