Цього хлопчика у Ланівцях знають вже всі, хто хоч раз був на базарі в неділю. Вже рік, як 11-річний Андрійко Шпирук активно волонтерить на користь ЗСУ.
А почалося все з того, що Андрійко лежав у лікарні і побачив відео у соцмережах про те, що його однолітка, чемпіонка світу з шашок, грає на вулиці з перехожими. Хто програє їй — донатить на ЗСУ. Дівчинка зібрала таким чином немалу суму і передала волонтерам на потреби військових. Тоді наш юний ланівчанин задумався: «А що б я міг зробити для ЗСУ?» Хлопчина захоплюється конструюванням, любить малювати. Але почав з браслетиків. Мама Таня купила необхідні матеріали (бісер, гумки), разом знайшли в інтернеті техніку плетіння і Андрійко почав майструвати. Плів браслети з бісеру, потім зі стрічок, рвав букетики з лаванди і продавав у центрі міста Ланівці. Люди підходили, розбирали крам у маленьких волонтерів, залишали гроші навіть просто так, нічого не придбавши.
В неділю Андрійко зазвичай зранку йде до церкви — він прислужник. А після служби Божої прямує на базар. Іноді продає виготовлені власноруч прикраси, а також солодощі, які пече мама. Вони домовились, що мама будить сина в 7 ранку, він помагає їй з випічкою і вирушає «на роботу». Під час канікул волонтер виходить не лише в неділю, у базарний день, а й в будні.
Лише за п’ять місяців минулого року Андрійко зібрав 60 тисяч гривень. Кожен денний заробіток одразу передавав місцевим волонтерам на різні збори, які були оголошені для допомоги військовим. Його дядько Роман також військовий. Коли постала потреба й волонтери оголосили збір коштів на тепловізор для підрозділу Романа, Андрійко з великим бажанням взявся допомагати і своєму дядькові.
Якось в церкві одна жінка запитала: «Ти збираєш гроші дядькові Роману на тепловізор?..» Хлопчик ствердно кивнув. Того разу він зібрав у церкві 3 тисячі гривень. Небайдужість дорослих спонукає дітей до великої активності задля Перемоги. Андрійка впізнають перехожі, він вітається з усіма «Слава Україні!», а жертводавцям обов’язково дякує і бажає мирного неба. Має навіть своїх постійних благодійників, які охоче чекають його і передають кошти для ЗСУ. Всі до копійки Андрійко віддає, нічого собі не залишаючи. І вдячний людям за будь-яку суму — чи це 2 гривні, чи 20, чи 50 і більше.
— Мене колись одна знайома запитала: «А ти довіряєш волонтерам, кому віддаєте зароблені гроші?», — розповідає мама Андрійка Шпирука Тетяна. — Так, кажу їй, ми знаємо, що вони купують хлопцям, скільки посилок висилають, скільки сухих страв готують, скільки поїздок на передову організовують. Ми довіряємо нашим місцевим волонтерам, бо їхня робота на виду. Кошти передаємо Валерію Собчуку, Оксані Жмаці, у волонтерський центр Тетяні Демчук, Іванні Ящук на сухі борщі і супи, вам на збори для військових і поїздку на фронт, де служать наші земляки.
На передовій ми розповідаємо хлопцям, що до організації поїздок і закупівлі необхідного обладнання обов’язково завжди долучаються юні волонтери Лановець і сіл нашої громади. Військові вдячні всім! Дитяча активність додає їм сил, віри, бойового духу.
Бойовий розрахунок командира гармати Сергія Іванова випустив смертоносний «подарунок» окупантам від маленького волонтера Андрійка.
https://www.facebook.com/100017725331269/videos/720492166399808
Воїни охоче записують відеозвернення Андрійкові. А прапорці, які юний волонтер передав нами, щоб воїни підписали, він віддає своїм благодійникам. За донат.
Андрійкові підписали прапор із побажаннями та словами подяки за жертовність і любов до України, за безкорисливість у наближенні Перемоги. Хлопці, котрі поверталися додому після демобілізації, передали Андрійкові шеврон та свої донати. Вони зворушені патріотизмом дитини і завзятістю юного волонтера.
— Я, як і всі, дивлюся відео з фронту, часто плачу, переживаючи кожну втрату, — зізнається Тетяна Шпирук. — Андрійко мені сказав: «Мамо, я не хочу, щоб ти плакала. Я буду робити все, що зможу, аби швидше була наша перемога і був мир в Україні, щоб всі солдати повернулися додому». Син з паперу власноруч виготовив автомат і подарував його дядькові Роману. Я не знаю, скільки коштів зібрав цього року, але знаю, що він не зупинятиметься аж до Дня Перемоги.
Велика вдячність батькам за таких дітей! Активне волонтерство юних не дає опускати руки і розслаблятися нам, дорослим. Дуже дякуємо всім, хто з нами на хвилі відданості Україні та синам і донькам, які зі зброєю в руках виборюють перемогу над російськими окупантами і наближають її та мир своєю наполегливою працею!
Наталя ГАМЕРА
