Вони знайомі між собою усе своє свідоме життя, разом проживали на одній вулиці, тому й об’єднались під час евакуації на відносно мирну територію. Про те, що доля їх закине на Тернопільщину, не могли б навіть ніколи уявити. Сьогодні ж упевнені, що повертатись назад не будуть.
Історія про те, як Центр для ВПО, що в селі Бережанка Лановецької громади, став не прихистком, а домом для понівечених війною українців.
У Бережанці нас зустріли дві жінки – Марина та Людмила Вікторівна. Відразу ж на порозі з’явились і діти, які з цікавістю дивились хто ж до них завітав. Усі усміхнені та привітні. Важко уявити, що лише місяць тому усі вони перебували в центрі воєнних дій – на «спекотній» Донеччині. Сьогодні намагаються розпочати життя з чистого аркуша. І справді – з чистого, бо не мали з собою практично нічого.
Сім’я Марини Львової відчула на собі весь жах війни з самого початку. Проживаючи у селі Ямпіль Лиманського району, що на Донеччині, побачила масові руйнації такого звичного та усталеного свого життя і вирішила, що потрібно рятуватись. Разом із своїми п’ятьма дітьми спочатку знайшли прихисток на Київщині. Згодом стало відомо про загибель її чоловіка – цивільного, який став жертвою чергового ворожого обстрілу росією мирного населення. Повернулась, аби провести екзгумацію тіла, що було захоронено на подвір’ї їхнього ж дому.
Подальший їхній шлях був незвіданим. Тернопіль – залізничний вокзал – діти – що далі? А далі все відбулось дуже динамічно та швидко. Буквально за 30 хв після прибуття на Тернопільщину, Марина вже прямувала до Лановецької громади у село Бережанка, де функціонує Центр для внутрішньо переміщених осіб.
Мирні будні та спокійні ночі стають вже звичними. Зокрема і для малечі. Діти знайшли друзів серед однолітків. Важливо, що безпосередньо біля Центру є дитячий майданчик, тож там цілими днями гамірно. За словами Марини, вже з вересня вона планує, щоб дітки навчались у Вишгородоцькому ЗЗСО І-ІІІ ст., зараз вони закінчують навчальний рік дистанційно. Діти усміхнені, щасливі, емоційні. Найменшенька Руслана радо допомагала нам вести бесіду, проводила екскурсію та була незамінним помічником.
Сьогодні сім’я Львових спільно із своїми друзями проживають у Центрі та налагоджують побут на новому для них місці. «Усі розмови, які ми колись чули про західну Україну, виявились пустими. Ми відчуваємо щоденну підтримку місцевих мешканців, які допомагають нам навіть тоді, коли ми про це не просимо. Лановецька громада стала рятівним колом, ми відчуваємо себе в безпеці», — зазначає п. Марина.
Мешканці Центру для ВПО радо розповідають про те, що на їхній грядочці вже зійшли перші овочі, тож чекають на хороший врожай. «Навіть вже огірочок видніється, уявляєте?», — із дитячим захватом говорить Людмила Вікторівна, яка у своєму поважному віці змушена була покинути усе і продовжити життя в новому місці та з новими людьми. «Нам повертатись немає куди. Усі комунікації в селі давно вже відсутні. Тепер і будинків немає. Об’єднались і приїхали сюди. Вже місяць дихаємо вільно, ходимо спокійно та дякуємо усім, хто протягнув руку допомоги. Відновлюємо документи та будемо працевлаштовуватись та обживатись», — зазначає Володимир Нечволода. Він разом із ще трьома чоловіками допомагають по господарці, малоговіркі про те, що було, але запевняють, що точно знають, що не повертатимуться, бо немає куди.
Одна країна, а такі різні долі. Нас всі роки страшили цинічністю Сходу, а їх – бандеризацією та націоналізацією Заходу. На практиці ж ми – українці, чию щирість, взаємодопомогу та людяність ніщо не знищить.
Центр для ВПО у Бережанці Лановецької громади – це результат співпраці міської ради та партнерів. Зокрема, завдяки Програмі DOBRE було придбано меблі, побутову техніку та гігієнічні набори. Лановецькою міською радою було закуплено душові кабіни, санвузли та монтовано системи водопостачання й водовідведення. Міжнародна неурядова благодійна організація «Медейр» фінансувала ремонтні роботи та придбання кухонного гарнітуру. Благодійний фонд «Рокада» надав одіяла та постільну білизну, обігрівачі. Продуктовими наборами забезпечує Товариство Червоного Хреста.
Сніжана КРЕЩУК
Фото: Лановецька міська рада
