Олександр Семидєтко родом із Слов’яносербська Луганської області. З початку війни росії проти України чоловік виїхав з рідного селища, що потрапив під окупацію, до Кремінної. Добровольцем пішов захищати свою країну. Служив три роки.
Зі своєю обраницею Анастасією і її сином Кирилом живуть п’ять років, але узаконити стосунки вирішили тільки зараз, переїхавши вдруге з Луганщини на Тернопільщину. В Ланівцях їх прихистив у своєму помешканні також учасник бойових дій Юрій Кравчук.
До речі, у помешканні Юрія і Тетяни Кравчуків жило десять переселенців. Одній сім’ї уже знайшли окреме житло. Зараз тільки шестеро: дві сім’ї — з Луганщини і Миколаївщини. Вони планують залишатися на Лановеччині. Миколаївці навіть збираються будинок побудувати у Волиці. Кажуть, що їм подобається наша місцевість і хочуть тут жити. Луганчани залишили великий будинок, господарство, але про повернення наразі не думають. Олександр писав рапорт у поліцію в Ланівцях, але не прийняли, бо штат уже укомплектований (до окупації працював у поліції), тож влаштувався наразі на роботу водієм, аби був хоч якийсь заробіток у сім’ї. Записався також добровольцем у територіальну оборону Лановецької громади, якою керує Юрій Кравчук — офіцер з бойовим досвідом. На сьогоднішній день, каже Юрій Георгійович, сто сім добровольців у його підпорядкуванні. Він ретельно відбирає кращих, на яких можна розраховувати у будь-якій ситуації під час війни.
За інформацією керівниці Лановецького районного відділу державної РАЦС Людмили Гуменюк, це перша пара переселенців, котрі зареєстрували шлюб цього року у Лановецькій громаді. Свято одруження Олександра й Анастасії Семидєтків було скромним, не чисельним, але завдяки родині Кравчуків — теплим по-родинному. Здавалося б: чужі люди, а швидко здружилися і підтримують один одного у ці нелегкі часи.
Щастя молодим! Швидшої перемоги нам усім, щоб у мирній Україні народжувалися діти, будувалися будинки і ніколи більше не вила сирена повітряної тривоги.
Наталя ГАМЕРА
