Ще на початку осені Наталя і Василь Горопашки першими на Лановеччині взялися виготовляти окопні свічки.
— Вересень був дощовим і холодним, — пригадує пані Наталя. — Чоловік побачив в інтернеті інформацію про виготовлення свічок і їх цінність. Ми подумали, що хлопцям в окопах холодно. Буває, що іноді нема можливості чаю запарити, тому вирішили спробувати зробити хоч декілька десятків таких свічок. У нас є маленька пасіка, тож перших 100 свічок залили своїм воском. Баночки збирали по кафешках, картон — у магазинах. Готові свічки принесли у волонтерський центр громадської організації «Простір активної та сучасної». Нашу ініціативу тут підтримали й вона набула розголосу. Люди почали приносити огарки свічок, віск, парафін, жестяні баночки. Це заняття затягувало все більше і більше, особливо тоді, коли відчували допомогу і підтримку та схвальні відгуки. Іноді так зворушливо виглядали невеличкі пакетики зі свічками, баночками — це ж якась людина не полінувалася й принесла все, що у неї було. Передавали з церков нам огарки свічок, а також бджолярі віск давали. Ми розуміємо, що не кожен віддасть бджолиний віск, бо його не буває забагато чи зайвого. Але саме від нього у свічки приємний запах і вона не кіптить та горить довше. Добре поєднувати віск і парафін у рівних пропорціях.
Подружжя також власноруч виготовляє заживляючі мазі, захисні креми.
— Три роки тому Василь завів пасіку, — розповідає господиня. — Ми цікавилися, що можна робити з бджолопродукції. Деякі рецепти були у вільному доступі в соцмережах, деякі доводилось купувати, а дещо ми самі розробляли, експериментували. Чоловік переглядає спеціалізовану літературу, вивчає користь, побічні ефекти. Випробовуємо все на собі…
Наталія має медичну освіту, фармацевт, здобуває освіту апітерапевта, самостійно опановує бджолярство. Для власних потреб може виготовляти різні настоянки, мазі, креми. Каже, що колеги-пасічники не охоче діляться секретами, але її особиста зацікавленість спонукає до самоосвіти, різних експериментів, наполегливої практики, а відтак — винайдення авторських рецептів.
Подружжя Горопашків, аби підтримати воїнів на фронті, власноруч виготовляють і передають захисні (від морозу та вітру) креми, заживляючі мазі — наприклад, при опіках чи обмороженні, для лікування виразки, гастриту, а також засіб від геморою. Він, запевняє фармацевтка, доволі допоміжний, а в польових умовах, де перебувають воїни, необхідний. Мазі та креми містять лише натуральні продукти і не є медичними препаратами. Але ефективні у застосуванні.
Нещодавно волонтерська сім’я взялася готувати цілющі чаї за авторським рецептом.
— Застуда — характерна хвороба холодної пори року, — говорить пані Наталя. — Тут, будучи вдома, без ГРВІ, як правило, зима не минає. А хлопці ж постійно в холоді, тож ми подбали й про гарячі напої для них. Деякі складники беремо з власної господарки, дещо принесли люди. Маємо свій маленький запайщик, купуємо пакети, варимо чаї і віримо, що наша праця є корисною. Розробили 5 видів чаю. На кожному пакетику вказуємо складники — раптом у когось алергія на певний продукт. Використовуємо тільки натуральні ягоди та фрукти, спеції, прянощі. Наприклад, чай зі смородини та базиліку, яблуко з корицею, обліпиха з імбирем. До кожного виду додаємо мед та імбир. Наші захисники і захисниці не тільки зігріються смачним чаєм в холодні дні, а й зміцнять свій імунітет, поповнять організм вітамінами.
Волонтерське подружжя упродовж 4 місяців, відколи взялися за заливку окопних свічок, виготовили їх близько 1500 штук, чаїв — 590 (порахували використані пакетики) і понад 600 баночок з маззю різного об’єму. На цьому не зупиняються. Доки вистачить сировини, тари і Господньої підтримки, будуть робити все, що вміють, можуть і що потрібно українському війську.
Нещодавно пані Наталя зініціювала акцію «Зігрій солдата». Об’єднавши зусилля небайдужих жінок, створила групу «Шкарпетний батальйон». Чимало охочих долучилися до процесу: одні знаходять вживані вироби, перуть, порять, купують і приносять нитки, інші в’яжуть. В’язальниць у групі наразі дев’ятеро.
— Є майстрині, котрим потрібен тільки матеріал, а вони б в’язали, — запевняє ініціаторка «Шкарпетного батальйону». — А є такі, що не вміють в’язати, але залюбки шукають, перуть і порять старі речі, мотають нитки і передають нам. Тож запрошуємо у нашу спільноту усіх охочих згаяти час не просто в переживаннях і тривозі, а з користю. У нас навіть авторська емблема є.
Кожен і кожна, хто шукає собі будь-яке заняття, щоб підтримати воїнів, відчуває свою причетність до наближення перемоги. Перших 46 пар теплих шкарпеток уже чекають своїх власників.
Декілька напрямків допомоги фронту — це неймовірні зусилля, час, виснажлива праця, клопіт з постачанням тари, необхідного матеріалу, складників. Але Наталя і Василь, що б не робили — усе разом, з молитвою, з вірою у Бога, ЗСУ і перемогу.
Якби хто мав бажання підтримати волонтерів фінансово, було б дуже добре. Дуже зворушені вони активністю діток, котрі підписували їхні вироби, малювали малюнки, приносили коробочки з-під кіндерів, свічечки нові та вживані, парафін, бляшані баночки. Воском ділилися пасічники, огарки свічок передавали церковні громади, благодійники закуповували пакетики саше для порційного пакування чаю, приносили обліпиху та інші складники чаю. Без допомоги небайдужих завзятим не обійтися! Самим, вважають Горопашки, нереально зробити багато корисностей. Тільки гуртом, разом об’єднавшись!
Волонтерство на Лановеччині — це окремий потужний фронт! А коли єднається тил і передова, то перемога неминуча!
Нехай Господня підтримка буде повсякчас із невтомними, завзятими, активними, небайдужими. Переможного миру Україні в році новому! Добра і щастя кожній родині!
Наталя ГАМЕРА
