Лановеччина знову оповита смутком – сьогодні на майдані Незалежності громада зустрічала полеглого Героя Віталія Олеговича Кравчука, який загинув 13 лютого біля Білогорівки на Донеччині.
Віталій народився 30 жовтня 1978 року в Ланівцях. Після закінчення школи здобув спеціальність будівельника у місцевому профтехучилищі. Після проходження строкової служби в Збройних Силах України одружився. Разом із коханою дружиною Оксаною виховували трьох дітей. Старша дочка Аліна вийшла заміж і подарувала молодим ще бабусі й дідусеві внука Давидка, яким дуже тішилися. Молодші син Тимофій та доня Каріна – школярі.
Віталій був гарним сім’янином – любив і дбав про дітей, про добробут родини. Їздив за кордон на заробітки. Коли почалося широкомасштабне вторгнення московської орди в Україну, він повернувся з Польщі. Тимофійко, почувши, що тато приїхав, запитав , чому , а той сказав: «Коли виростеш, сину, то спитаєш , де ти був, коли в нас була війна? Тому я піду боронити Україну…» І з березня 2022-го Віталій Кравчук – у складі тероборони громади – в роті охорони.
Від 6 лютого 2023 р. Віталій – старший стрілець 1 гірсько-штурмового відділення другого гірсько-штурмового взводу, 2 гірсько-штурмової роти військової частини А3029, військової частини А4267, які стримують ворога на донецькому напрямку. Дочка Каріна, котра навчається і в лановецькій музичній школі, із сумом ділилася з викладачами, що хотіла батькові зіграти Гімн України і не встигла вивчити, бо він вже воює…13 лютого від мінометного вогню ворога Віталій Кравчук загинув.
На колінах і з сьозами на очах зустрічали сумний кортеж із полеглим захисником України Віталієм Кравчуком ланівчани – повернувся додому на щиті. Молилися за упокій Його душі й мешканці прилеглих до тернопільської траси сіл. Плакала, ридала невтішна мати, припадаючи до сина, невтішною журавкою хилилася дружина, смутні діти, численні родичі. Поминальне Богослужіння відправив о. Ігор Шаринський разом із священниками. У своєму слові о.Ігор із сумом сказав: « На жаль, не встигають наші очі висохнути від сліз за загиблими воїнами. А Віталій, який сам не раз зустрічав полеглих земляків на цій площі , виконав найбільшу із заповідей Божих – любов до ближніх, до України. І кожен з нас повинен надалі боротися за ту ідею, за яку поклав життя наш Воїн!»
Важка , непоправна втрата об’єднала багатьох людей – йшли і йшли із сльозами, із поклонами, молитвою і старші й молоді – горе об’єднало церковні громади православних, греко-католицьких і євангелійських громад Лановеччини, які завтра, 17 лютого, о 10 годині проводжатимуть полеглого Героя Віталія Кравчука на місце вічного спочинку! Вічна пам’ять Герою! Щирі співчуття у невимовному горі матері, дружині, дітям, онучкові і всій родині! Нехай кріпить вас Господь!
Марія РОМАНЧУК.
