Багряна осінь

 Осінь в багрянець одягнула
Сади, городи і поля.
Наче полегшено зітхнула
Від зібраних культур земля.
Сиві тумани небо підпирають,
Сонце осіннє часто заступають,
То по землі росою осідають,
З людьми неначе в хованки грають.
Дощі з вітрами скрізь гуляють,
В душі лиш сум-печаль лишають,
Не можуть нас розвеселити,

Примусити себе любити.
Мороз із інеєм на листі,
Немов калина у намисті,
І сонце тепле, чисте,
Іще ясне і променисте.
Гаї завмерли мовчки в тиші,
І лиш гніздяться в межах миші,
Усі пташки вже відлетіли...
...А ми з тобою посивіли
І йдем до вічності несміло...

Автор: Олена ПРИЙМАК.

с.Москалівка.

Перевірте також

Зі спогадів: життєві неспокої Феофанії Шевчук

  Червневого дня білківчани проводжали в останню дорогу свою односельчанку Феофанію Трохимівну Шевчук. На довгому …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *