ДЕНЬ МІЙ СУБОТНІЙ

 Я народився бабиного літа,
Була в Кутисках осінь золота.
Був полудень двадцятого століття,
І було пополудні того дня
 
суботнього сімнадцятого жовтня
 
Сади світились – золоті озера,
Світ од війни в тривогах не відчах.
Десь хоронили в Мюнхені Бандеру –
Я тепло ніживсь в перших пелюшках
 
в суботній день сімнадцятого жовтня.
 
Раділа Жінка породільним болям
Під музику дитячого плачу.
Молилась втішно і просила долі.
І мій Творець моливу цю почув
 
в суботній день сімнадцятого жовтня...

Автор: Володимир ДОВГАЛЮК.

с.Кутиски.

Перевірте також

Мить Різдва

Вечір шепче зіроньці: «Будь ласка! В небі запали своє проміння, Бо Різдвяна сходить дивна казка …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *