Жабі по око

  Як то мене мучило!

  Ще б пак! Юрко, мій двоюрідний брат, уміє плавати, а я, старший від нього аж на два роки, — ні. Хоча він мав більше можливостей навчитися, бо ж біля ставка живе, об край городу вода хлюпочеться, але все-таки мене заїдало. Юрко, третьокласник, плаває, а я, уже в п’ятому, — не вмію.

  Приженемо в обід корів із пасовиська на водопій, Юрко відразу ж бульк у воду, а я тільки ноги мочу. Заходити далі не хочу, бо ж мама суворо наказала: «Якщо втопишся, додому не приходь!» А Юрко, вмить скинувши зі себе сяку-таку одежину, вже перебирає руками і ногами, розганяючи жаб. Та ще й із мене кепкує, мовляв, то не за книжками тобі сидіти, тут уміння потрібне.

  — Навчи і мене плавати, — не раз просив його.

  — Підростеш — навчу.

  Це він мені, на голову вищому від нього, сміє так відповідати!

  Та що поробиш… У воду лізти таки страшно.

  Аж одного разу випало мені напувати корову з іншими хлопцями. Юрія з нами не було, але про нього зайшла балачка, я обмовився, що він уміє плавати, а мене навчити не хоче.

  — Де плаває Юрко? — уточнив хтось із хлопців. — Отут, у цій калюжі?

  Ставок там і справді утворював невелику заплаву.

  — Еге ж, — підтвердив я.

  — Та ж тут води жабі по око, — сказав той і, закотивши штанки, перебрів усю заплаву. — А твій Юрко не плаває, а рачки по намулі ходить…

  Наступного дня, коли знову пригнали корів на водопій, я роздягнувся і слідом за Юрком сміливо зайшов у воду.

  — Ти ж не вмієш плавати! — вигукнув братик.

  — Тут води жабі по око! — упевнено сказав я, і за мить ми обоє порачкували крізь водну гладінь.

  Оглянувшись, побачив, що моя Лиска ди-виться мені вслід. Мабуть, і вона здивувалася, що я так швидко «навчився» плавати.

Автор: Богдан МЕЛЬНИЧУК.

Про нас Наталія Гамера

Перевірте також

Північна зірка

  Назар повільно розплющив очі. Яскраві промені сонця, пробившись крізь соснове гілля, доторкнулися до обличчя. …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *