ЗЕМЛЯ

Така незнана, горда і чарівна,

В короні веселковій, мов царівна,

В фаті із хмар, що міняться грайливо,

Безмежна і тендітна — справжнє диво.

 

У місячнім серпанку, срібних росах,

З квітковим розмаїттям в травах-косах,

Мов синій птах в смарагдовім тумані,

У зорянім пливеш ти океані.

 

По срібній стежці сонце покотилось,

У Всесвіті перлиною згубилось…

Та б’ється синє серце в синіх грудях,

Шукаючи добра іскринку в людях.

 

Майнула думка — я попрошу в Бога,

Щоб наша не закінчилась дорога.

 

Автор: Зінаїда ЯЦЮК.

с.Передмірка.

Перевірте також

Зі спогадів: життєві неспокої Феофанії Шевчук

  Червневого дня білківчани проводжали в останню дорогу свою односельчанку Феофанію Трохимівну Шевчук. На довгому …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *