Її вишвирнули з дому посеред зими. Собачка сиділа на замерзлій землі і оглядалася на всі боки – чи бува не йдуть господарі. А вони не прийшли ні наступного дня, ані пізніше. За що ж тваринку так покарано? Очевидно за те, що вона «дівчинка».
Цю схожу на чебурашку собачку жаліли перехожі, особливо діти. Намагалися дати їй поїсти, погладити чи знайти інше пристановище – та вона нікого до себе не підпускала, не пила, не їла. Звернув увагу на тваринку чоловік з добрим серцем. Назвемо його Романом. Він довго спостерігав за безпритульною, але, коли не підходив, вона сердито гавкав. Чоловік був наполегливим і вирішив врятувати маленьку, якось зловити. Говорив-примовляв, врешті вона здалася. Завиляла хвостиком і лягла лапками догори. Значить подала знак, що готова іти до нового господаря.
Роман узяв собачку, яка тремтіла від холоду, під полу куртки і приніс додому. Передусім вирішив похвалитися дружині. Зателефонував на роботу і радісно повідомив, що в них відтепер є ще один член сім’ї.
Його половинка була не в захваті від цієї новини і сердито промовила в трубку:
– Я ще із собаками не жила.
На цьому розмова закінчилася. А Роман тим часом нагодував знайду, обігрів, постелив теплу стару куртку. Згорнувшись в клубочок, вона міцно заснула. Аж тут дружина повернулася з роботи. Зі злості випалила:
– Вибирай: або я, або собака. Чоловік такого не очікував, але знаючи, що Катя добра, що гарячкуватість тимчасова, ствердно відповів:
– Хоч я люблю тебе, але на цей раз я обираю собачку. Жінка, мов ошпарена кип’ятком, гримнула дверима іншої кімнати. Деякий час настала пауза. Потім Катя здалася, вийшла усміхнена і дала добро:
– Що думаєш, я безсердечна. Так і бути. Ти переміг. Хай живе вона у нас.
Обоє, порадившись, назвали знайду Лолею. Уже два роки вона має нових господарів, звикла до своєї клички і радісно реагує на всі команди. Лола стала улюбленицею в сім’ї. Особливо нерозлучна з Романом. Куди б не їхав чи йшов – вона поряд.
Мені довелося побачити, як собачка спритно вскочила у салон автомобіля, зайнявши своє місце, коли господар тільки відчинив двері.
– Коли їду велосипедом, – продовжує співрозмовник, – вона зі мною теж подорожує. Обладнав спеціально багажник. Як відчуває, що збираюся їхати, Лола тут як тут.
Ось така історія. На щастя, безпритульну тваринку посеред зими прихистили добрі люди, а попередні заслуговують осуду.
Автор: Анастасія ДІДЕНКО.
