На головну / ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ / КРІМ ГУЛАГУ ТА БУХЕНВАЛЬДУ БУЛА ЩЕ Й БЕРЕЗА-КАРТУЗЬКА

КРІМ ГУЛАГУ ТА БУХЕНВАЛЬДУ БУЛА ЩЕ Й БЕРЕЗА-КАРТУЗЬКА

  Для широкого читацького загалу Лановеччини, істориків, краєзнавців і просто небайдужих людей спішу повідомити новину: у видавництві «Терно-граф» вийшла друком книга «Нариси історії Береза-Картузького концтабору» (липень 1934-1939). Автори книги – Олександр Ільїн та Петро Мазур.

  Олександр Львович Ільїн – доцент кафедри вищої математики Поліського державного університету (м.Пінськ, Білорусь), історик-краєзнавець, автор 230 історичних наукових праць, що були надруковані в українських, білоруських, польських і російських журналах, досліджує історію й культуру України та Білорусі, білорусько-українські зв’язки, народження національних української та білоруської ідей, працює над створенням об’єктивної історії Берестейсько-Пінського Полісся, головний редактор журналу «Історична Брама: історія і культура Полісся».

  Петро Євстахійович Мазур – директор Кременецького медичного коледжу імені Арсена Річинського, кандидат медичних наук, доктор філософії в галузі медицини, відмінник освіти України, почесний науковий співробітник відділення релігієзнавства інституту філософії ім.Г.С.Сковороди Національної Академії наук України, почесний професор Тернопільського національного медичного університету ім.І.Я.Горбачевського. Автор 217 наукових робіт з медицини, освіти та історії.

  Анонсована книга – продовження авторського дослідження всіх аспектів існування польського концентраційного табору в Березі-Картузькій (тепер місто Брестської області в Білорусі, яке свою назву отримало в спадок від монастиря ордену картузіан, що в 1645 р. розпочав тут свою діяльність). Підсумком першого етапу цих досліджень була книга «За тебе, Україно…», написана у співавторстві Олександра Ільїна, Петра Мазура, Арсена Гудими й Сергія Шандрука, витримала два видання (2010 і 2014 р.р.). На основі архівних документів та спогадів колишніх в’язнів концтабору автори розповідають про передумови та історію його створення, описують ті жахливі умови, в яких опинялися ув’язнені на довгі місяці чи роки. Дозволю собі навести невелику цитату: «Перший комендант концтабору Болеслав Греффнер казав в’язням: «Із Берези можна вийти або на власний похорон, або до божевільні». 

  …Дехто, кому довелось побувати в 1934-39 рр. у Березі-Картузькій, опісля в 1941-1945 рр. в німецьких кацетах, в тому числі і в лихої слави Авшвіці, стверджує, що умови життя в Березі-Картузькій були навіть важчі, як пережиття в німецькому концтаборі».

  Особливу історичну цінність цього видання мають особові справи 228 в’язнів Берези періоду 1934-1936 років. Окремі з них – єдині документальні свідчення про долю певних учасників ОУН у міжвоєнний період. Нова книга про концтабір у Березі-Картузькій розширює часові межі розповіді. Вона охоплює всю історію його існування від моменту заснування 17 червня 1934 року – аж до закриття 18 вересня 1939 року. За цей час в’язнями табору стали близько десяти тисяч осіб. Кількість ув’язнених, які померли від хвороб, тортур і нелюдського табірного режиму до сьогод-нішнього дня не встановлена. Автори називають приблизну цифру від двохсот до чотирьохсот чоловік. Тобто щотижня в цій юдолі мук помирала людина.

  За ті п’ять років, що пройшли від моменту другого видання «За тебе, Україно…», дослідникам вдалося розшукати багато нових документальних свідчень. Тож «Нариси історії Береза-Картузького концтабору» проілюстровані більше як 120 рідкісними світлинами. Допитливий читач цієї праці знайде тут понад півтори тисячі посилань на різні джерела. Це, зокрема, документи державного архіву Брестської області, матеріали Кременецького краєзнавчого музею, записи спогадів колишніх в’язнів.

  Лиха доля в’язня Берези-Картузької не оминула й уродженців Лановеччини. У книзі є нариси про інженера Павла Білосюка родом з с.Іванківці, священика з с.Лопушне Семена Гаюка (автора книги спогадів «Від церковного престола до Берези за дроти»). Документи про ув’язнених вересня 1939 року в архівах не збереглися, тому особливу цінність мають спогади самих в’язнів того періоду. У цій книзі опубліковано спогади вчителя з Передмірки Юрія Горошка «Як зі мною прощалася панська Польща», є нарис про долю цієї людини.

  Ще одним приємним моментом є те, що в переліку матеріалів, що опрацювали автори, є книга наших ланівчан Сергія Лисака та Ольги Рудюк «Лановеччина: події і люди у визвольній боротьбі ХХ століття». Це доводить як необхідність, так і цінність пошукової роботи. Тож, шановні краяни, будемо очікувати презентації книги «Нариси історії Береза-Картузького концтабору» і на теренах Лановеччини.

Автор: Любов ЦАЛИК.

Перевірте також

Коли нам буде добре?

  За словами древніх філософів: все тече, все змінюється. І в природі, і людському суспільстві, …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *