На головну / СТАТТІ / НА ЖИТТЄВИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ / МИЛОСЕРДЯ – З ДИТИНСТВА

МИЛОСЕРДЯ – З ДИТИНСТВА

  Землю притрусив сніг, а під ним – лід. Така собі ковзанка. Стараюся бути обачною, але не втримуюся і несподівано “приземляюся”. На щастя, легенько. Не встигла збагнути, що лежу, як переді мною, мов гриб після дощу, виріс молодий, співчутливий чоловік. Допоміг підвестися. Я не встигла подякувати, як він зник. Постояла, обтрусилася від снігу і думаю: йти, куди зібралася, чи повертатися додому. Зирк… йде знайома.

  – І ви отакої! Не заздрю. Та, бачу, не сильно забилися. Не так, як мені обійшлося падіння: цілий місяць совала ногою. Всією вагою гепнула на кінцівку. Не могла встати і, як на зло, поруч – нікого. Аж тут підбігає маленький хлопчина і простягає свою ручку:

  – Бабусю, я вам допоможу, і починає мене тягнути.

  – Куди ж ти, синочку? В тебе сили не вистачить.

  – Помаленьку вставайте.

  І якось з допомогою цієї дивовижної дитини стала на ноги.

  А хлопчик співчутливо:

  – Ви, бабусю, напевно, сильно вдарилися, – бігає кругом мене, пальто обтрушує, а потім ще й витягнув з кишені декілька гривень: візьміть, може не маєте за що хліба купити.

  Я обняла його, поцілувала:

  – Ні, мій дорогий хлопчику, грошей твоїх не треба. Щось собі купиш. А чия ж ти така славна, милосердна дитина будеш?

  Сказав. Я наступного дня подалася до школи. Він, виявляється, лишень третьокласник. Подякувала перед усіма однолітками і подарувала шоколадку.

  – Такі в нас тепер діти! – наголосила моя співрозмовниця і пішла своєю дорогою.

  Вчинок хлопчика мене дуже вразив. І треба ж – назустріч іде його бабуся.

  – Чудового онучка маєте, – кажу їй.

  – Правнучка, – поправляє мене і розповідає, що риси чуйності, милосердя в хлопчика – з дитинства. Він ніколи не пройде мимо стареньких чи людей з особливими потребми. Переймається їхньою долею. І що дивно, всім пропонує копійчану допомогу. А скільки в нього кишенькових грошей? Чи батьки, чи я  декілька гривень даємо на булочку чи рогалик. Він їх не витрачає, а хоче зробити добро іншим. 

  Приємно було чути ці слова. Бо людяність, співчуття до ближнього закладені з народження, вік не прохолонуть.

Автор: Анастасія ДІДЕНКО.

Перевірте також

Північна зірка

  Назар повільно розплющив очі. Яскраві промені сонця, пробившись крізь соснове гілля, доторкнулися до обличчя. …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *