МОЇЙ МАЛЕНЬКІЙ МАТУСІ

 Давно для тебе не писала, мамо,
Не бачила твоїх щодень страждань.
В це літо серце розірватись мало
Від сили волі, від простих бажань
І те, як хворе тіло натирала –
Тобі, як медику, не бракне знань.
 
Болить, рідненька, стерлись кісточки,
Вже кожен крок дається зі сльозами.
Зриває вітер із дерев листки,
Життя затискується між пазами
І каменіють враз нові витки…
На схилі літ теж потребуєш мами.
 
Ти вже по-іншому сприймаєш світ,
Готова в засвіти, хоч прагнеш жити,
Щоб бачити цвітіння нових віт
І кожним днем навчилась дорожити
За, майже, дев'яносто довгих літ,
В яких було і сонце, й чорні плити.
 
Зачаєний лиш біль в очах твоїх
І ще бажання з кимось говорити,
Питання й недоречність, бува, їх –
Запам'ятати хочу всі ці миті.
Пробач, матусю, за життя поспіх.
Дерева молоді – плоди налиті…
 
Матусенько моя, мов та дитина, –
Дитям у світ прийде й піде людина – 
Спасибі Богу, що з Тобою днина!
На Матері тримається родина.

14 вересня 2019 р.

Автор: Валентина ГУМЕНЮК.

Мадрид – Ланівці.

Перевірте також

Самітник Ярмоген

  Ще кілька років тому мешканці сіл Нападівка, Борсуки, мабуть, не раз у недільну пору …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *