ПІОНІЯ

 Так мрійливо піонія зітхала...
І слухав вітер, що краса – то сила,
Бо скільки б птаха-мудрість не злітала –
А лиш краса чарівні має крила!
 
Голівка перламутно-пурпурова
Всміхалася до неба і до сонця.
Пишалася: "Ну як моя обнова?"
І заглядала в дзеркало віконця.
 
А вітер, повен ніжності й терпіння,
Боявся ненавмисно нагадати,
Що є пора не тільки для цвітіння –
Є час, коли потрібно відцвітати...

Автор: Зінаїда ЯЦЮК.

с.Передмірка.

Про нас Наталія Гамера

Перевірте також

Смуток

  Ледь виймаючи вже немолоді ноги із затверділого, мов сир, снігу, Клим із в’язкою сухого …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *